Представляємо короткий коментар експерта з питань енергетичної безпеки, партнера і постійного учасника конференцій Intermarium Support Group Маріуша Патея щодо оцінки ситуації в Білорусі з польської перспективи.
Коментар було виголошено на міжнародному круглому столі на тему: «Білорусь – новий західний фортпост російської агресії?»
Коментар
З моєї точки зору, те, що відбувається у Білорусі, не можна розглядати окремо від політики Кремля щодо країн, що знаходяться поблизу російських кордонів.
Лукашенко – це частина «Русского Мира»
Кремль не лише терпить, але й підтримує те, що він робить для збереження влади. Логіка його внутрішньої політики (незалежно від його намірів) полягає в тому, що вона ослабляє білоруське громадянське суспільство і сприяє створенню умов для «мирного» захоплення країни після закінчення його повноважень і створення єдиної державної структури із центром прийняття рішень в Кремлі.
Намагання контролювати виборчий процес призвело до протесту всіх непідконтрольних владі кіл, які можуть стати джерелом спротиву.
На жаль, влада шукає причини протесту не у власних діях, а в умовних зовнішніх чинниках, в зв’язку з чим відповідні органи звернули увагу на польських соціокультурних активістів. Необхідністю внутрішньої політики Кремля також пояснюється арешт польського бізнесмена Маріана Радзаєвського і звинувачення Польщі у шпигунстві.
Саме політика репресій підштовхує Захід до реакції, в тому числі Польщу.
Однак Польща, попри поширену в медіапросторі думку, не ворог Білорусі і Росії. У Польщі далі залишаються відкритими ринки, які важливі для функціонування Білорусі і РФ.
На жаль, це не цінується, а розцінюється, як слабкість. Зазначу, що тільки з польського нафтопереробного рину 10 мільярдів доларів пішли у бюджет Російської Федерації і близько 600 мільйонів доларів у Білорусь станом на 2013 рік.
Польща, реалізуючи відкладений проект Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ, скоріш за все, побажає зробити його в обхід Білорусі і при необхідності обмежить не лише покупки, але й транзит нафти через РФ і Білорусь, одночасно підтримуючи бюджети України і Грузії, а не Мінська і Москви.
Політика жорстких репресій може дорого їм обійтися.
На даний момент політика санкцій – це прояв невдоволеності Польщі, а не реальна спроба нашкодити ворожим урядам. Поки що Польща, як і решта країн, очікує, що наші сусіди зрозуміють це і почнуть вести раціональну політику.
