Раді представити увазі наших читачів інтерв’ю із доцентом Кафедри Міжнародних відносин та Європеїстики Університету Масарика у Брно, експерткою з ролі Арктики у міжнародних відносинах і делегаткою до Міжнародного Арктичного Наукового Комітету від Чеської Республіки – Барборою Падртовою.
В інтерв’ю читачі матимуть змогу дізнатися про юридичний статус Арктики, ризики конфліктів і нові можливості та виклики для світової спільноти.
Чи могли б Ви коротко розповісти нам про юридичний статус Арктики та Антарктиди у міжнародних відносинах і прикордонну політику в цих регіонах?
Головні суб’єкти, у своїй політиці, переважно відштовхуються від базового визначення Арктики. Якщо ми поглянемо на політичну мапу регіону, то побачимо, що ця територія складається з Північного Льодовитого океану і сусідніх суверенних держав.
Північний Льодовитий океан, значною мірою, постійно заморожений і, згідно з міжнародним правом, є територією, що не підпадає під суверенітет жодної держави. Проте, ті держави, чия територія або її частина знаходяться у Арктиці, мають право на використання мінеральних ресурсів, на які багатий регіон.
Основними суб’єктами у регіоні є 8 арктичних країн, п’ять із яких є прибережними і межують у Північному Льодовитому океані (Канада, Данія через Гренландію, Норвегія, Росія та США через Аляску). Три з них є так званими субарктичними країнами – Ісландія, Швеція та Фінляндія. Разом вони утворюють групу з 8-ми ключових гравців, чий голос має найбільшу вагу у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку Арктики.
Арктику важко порівняти з будь-яким іншим регіоном.
На відміну від інших регіонів, наслідки кліматичних змін тут найпомітніші. Незважаючи на те, що Арктика та Антарктида є найбільш негостинними місцями на планеті, це одночасно два найвразливіші місця на землі, якщо йдеться про наслідки кліматичних змін.
Антарктида є континентом, тож на відміну від Арктики, на Південному Полюсі немає постійних людських поселень. Тут тільки науковці, що працюють на дослідних станціях і туристи.
Також тут немає комерційних галузей.
Наукові результати полярних дослідів спрямовані на пошук найкращих рішень, які допоможуть відреагувати на поточні виклики науки. Це, в свою чергу, є доволі проблематичним процесом, зважаючи на той факт, що результати наукових досліджень напряму впливають на корінні народи та місцеві спільноти, що проживають у Арктиці.
Яка роль регіону і арктичних територіальних вод у світовій економіці?
Арктичний регіон, зважаючи на його зростаючий економічний потенціал, динамічно розвивається, що водночас несе ряд нових ризиків і викликів регіонального та глобального значення.
Це призводить до так званого «Арктичного парадоксу», коли, з одного боку, під впливом глобалізації держави підтримують економічний розвиток регіону, а з іншого, намагаються вжити заходів, націлених на збереження природи та унікального природного середовища.
Цей процес включає сприяння збереженню традиційного способу життя та культурного багатства корінних народів Арктики, але не обмежується лише цим.
Варто зазначити, що Арктика є унікальним прикладом міжнародної співпраці.
Природа викликів є настільки значною, що виходить за межі окремих суверенних країн регіону, у зв’язку з чим держави віддають перевагу співпраці замість конфліктів. Зважаючи на політичні інтереси держав у даному регіоні, Арктику можна назвати унікальною «лабораторією співпраці», яка є чудовим прикладом функціонування міжнародних відносин у глобальному масштабі.
Що Ви думаєте з приводу ролі Чехії у дослідженні Арктики. Який вплив матиме арктична експансія на Центрально-Східну Європу?
Чехія має досить тривалу традицію полярних досліджень і є однією з країн-підписантів Шпіцбергенського трактату, що визначає умови наукових досліджень.
У 1980-х кілька чехословацьких наукових експедицій, організованих Університетом Масарика у Брно і Словацькою Академією Наук, оперували на Свальбарді. З 1989-го і по сьогодні чеські наукові дослідження регулярно проводились на Свальбарді. Чехія є членом ЄС і Європейського Економічного простору, але не має статусу спостерігача у Арктичній Раді. На додачу до низки обмежених у часі науково-дослідних проектів, що здійснюються окремими державами, у них також діють арктичні і полярні дослідницькі інститути.
У Чехії до таких належить Національний центр полярних досліджень (NCVPO – the National Center for Polar Research) – дослідницький консорціум, заснований у 2008 р., що співпрацює з іншими країнами у галузі досліджень полярних частин Землі. На основі цієї ідеї дослідницькі ініціативи у Арктиці та Антарктиді були включені до дослідницької інфраструктури Чехії.
Цілі NCVPO включають продовження традиції чеських полярних досліджень, особливо з 1950-х,1960-х та 1980-х, і відповідальність за розробку й імплементацію поточних і майбутніх полярних дослідницьких програм, так само як координацію і поглиблення чеських полярних досліджень.
Починаючи з 2012-го р., Чехія є членом Міжнародного Арктичного наукового комітету (IASC), що фокусується на різноманітних аспектах наукової діяльності. Як неурядова організація, IASC тісно співпрацює з науковцями з різних країн та організаціями, що сприяють глобальному інтересу та участі в арктичних дослідженнях.
На даний момент,Чехія не має життєво важливої політичної чи економічної зацікавленості в Арктиці. Проте багатовимірність діяльності у рамках міжнародної співпраці на цій території є важливим фактором, що позитивно впливає на національну безпеку і міжнародну позицію Чеської Республіки, особливо у ЄС та НАТО.
Що Ви можете сказати про територіальні претензії в Арктиці і яке місце вони займають у стратегіях національної безпеки США та НАТО?
Зважаючи на той факт, що США не ратифікували Конвенцію ООН з морського права (UNCLOS), вони не можуть мати територіальних претензій (коли йдеться про континентальний шлейф) у Північному Льодовитому океані.
На Вашу думку, чи призведе зростання ролі Арктики у міжнародних відносинах до початку нової «холодної війни»?
Територія навколо Північного полюсу є винятковою не лише в контексті недоторканої природи чи традиційного способу життя корінних мешканців. Вона також є унікальною у плані співпраці держав. Усі арктичні держави співпрацюють на численних територіях, головним чином у дослідженнях. Конфлікти, що відбуваються у світі, не поширюються на цю територію. Усі арктичні держави зацікавлені підтримувати співпрацю та йти на компроміси задля збереження миру в регіоні.
Коріння співпраці сягають епохи холодної війни та тривають до сьогодні.
Усі вісім арктичних держав однаково представлені в Арктичній раді – міжнародному форумі в Арктиці, спрямованому на широкий спектр викликів, що стоять перед регіоном і який є основною платформою для співпраці в регіоні. Рада здійснює контроль за розвитком регіону уже понад двадцять років. Усі вісім держав раз на два роки збираються на раду міністрів, де розглядається питання щодо майбутнього регіону, проте вони не розглядають ніяких питань військового характеру.
Я не бачу жодних ризиків потенційного військового конфлікту в Арктиці, оскільки сім з восьми арктичних держав входять до НАТО та ЄС, а це означає, що ризик потенційного конфлікту між членами альянсу дуже низький.
Єдина країна, що виділяється – це Росія.
Проте в інтересах Росії зберегти статус-кво і кооперативні відносини, аби уникнути будь-якої ізоляції. Уряд РФ високо оцінює економічний внесок арктичного регіону у російську економіку – 22% експорту та 11% ВВП виробляється в російській Арктиці.
Чи повинен світ очікувати нової ери нафтових війн, спричинених глобальним потеплінням, що дасть доступ до ще недоступних нафтових та інших природних ресурсів?
На Арктику починають звертати більшу увагу, оскільки потепління тут удвічі помітніше, аніж деінде. Через танення льодовиків почалися численні дискусії щодо нового потенціалу використання природних ресурсів у високій Арктиці. Однак витрати на дослідження та буріння, що включають льодостійкі технології, дуже високі. Тим більше що в умовах швидкого зниження цін на нафту виробництво в Арктиці буде економічно невигідним. Але справа не тільки у бурінні або видобутку.
Зі зміною кліматичних умов та підвищенням інтересу до регіону з’являються нові можливості та виклики для стратегії та політики безпеки.
Однією з можливостей є відкриття нових морських шляхів, що раніше були недоступні через замерзлий океан. Серед найбільших переваг плавання через Арктику є скорочення відстані, наприклад, між Європою та Америкою на 25%, а між Азією та Європою – на 40%. На додачу, важливу роль відіграє рибна промисловість.
