Публікуємо другу частину інтерв’ю з спікером IV конференції Intermarium Support Group Каролем Хведчуком-Шульцом – експертом із відносин США-ЄС, доктором політичних наук, доцентом кафедри політичних наук у Вроцлавському Університеті та автором статей на Forbes.pl. В цій публікації ми сфокусувалися на причинах рішення про виведення військ з Афганістану, його наслідках для Європи, а також тому чи слід очікувати нової хвилі терористичних атак після того, як країну покинули американські війська.
Окрему увагу було присвячено питанням міграційної кризи, причинам провалу демократизації і тому, хто заповнить безпекову нішу, яку щойно звільнили США і НАТО.

Виведення військ з Афганістану є наслідком втоми від війни, що триває 20 років, чи політичним гамбітом, метою якого є втягування Росії і Китаю у нову війну? Чи є шанс, що на фоні виведення військ з Афганістану США більше сфокусуються на Східній Європі і Україні?
Це швидше результат втоми і тиску суспільства, що існує в країнах НАТО, ніж бажання втягнути Росію і Китай у війну в Афганістані, який ще ніхто не завоював. Причому це не вдалося ні британцям, ні росіянам, ні американцям. Щодо росту активності американців у Європі, то ще півроку тому я би сказав, що так, але зараз я вже дивлюся на це не так оптимістично.
Все відбуватиметься згідно з лінією, яку обрав Обама, продовжував Трамп і яку продовжить Байден.
Йдеться про Asia pivot, тобто фокусування на зростаючій силі Китаю, що одночасно не виключає, що в рамках покращення американсько-європейського союзу Байден намагатиметься здобути підтримку ЄС, бо підтримка Європи йому необхідна у протистоянні з Китаєм.
Він точно буде змушений щось дати європейцям, але на жаль не Україні.
Про це свідчить його рішення в справі Північного Потоку-2, який є смертельною загрозою для України і для всіх держав на схід від Німеччини. Це було дуже поганим рішенням, але також варто зважати, що недавно Байден наклав нові санкції на кораблі, що обслуговують Північний Потік – 2. Ми часто думаємо, що за такими кроками є якась стратегія, а часто там жодної стратегії немає, а лише помилки, які постійно повторюються.
Чи був сенс американцям утримувати санкції, якщо Nord Stream – 2 і так фактично закінчений? Можна припустити, що Байден просто не хотів створювати додаткової напруги в німецько-американських відносинах, тому ввів санкції лише проти російських фірм.
Будівництво Північного Потоку-2 ще можна було зупинити. Байден зняв санкції з німецької фірми, а ця фірма контролюється росіянами. За посередництвом швейцарських фондів росіяни контролюють 80% акцій. Вона німецька лише тому що зареєстрована в Німеччині.
На мою думку, Німеччина не посміла би добудувати цей газопровід не лише через спротив США, але й через спротив всієї Центрально-Східної Європи, бо для нас це смертельна загроза. Як так можна, коли Путін нічого надалі окупує Крим і Східну Україну, давати йому такий подарунок?
Північний Потік-2 не належить до довготривалих інтересів Німеччини – це приклад мислення на дуже коротку перспективу, тому що він руйнує ЄС зсередини. Ця ідея є найбільшою помилкою у зовнішній політиці Німеччини після закінчення Холодної війни.
Зеленський подав ідею з доставками німецької зброї для України. Зважаючи на те, що Північний потік-2 дозволили добудувати при умові, що Росія продовжить транзит газу через Україну, чи є шанс на доставку зброї для української армії в якості додаткової гарантії безпеки? В Берліні стверджують, що не постачають зброю країнам, що ведуть бойові дії, однак Німеччина постійно доставляє зброю Ізраїлю і доставляла курдам, які потім перепродували її Іраку. Чи можна за допомогою США вибити в Німеччини поставки зброї для України на випадок, якщо Путін використає газопровід як енергетичну зброю проти України?
Німці ніколи не погодяться на поставки зброї в Україну, на це швидше погодяться американці. Щодо гарантій безпеки, то це взагалі не гарантії, а декларації. Це все одно що я скажу вам, що допоможу переїхати на іншу квартиру, а потім скажу, що не маю часу.
Росіяни теж обіцяють, що продовжать контракт з Нафтогазом, як в 1994-му обіцяли, що Росія гарантує незалежність України. І що в результаті? Росія напала на Україну. Великобританія,Франція і США гарантували територіальну цілісність України і що зробили? Небагато.
Україна не отримує жодних гарантій, коли Північний потік-2 буде введено в експлуатацію, то це вже означатиме кінець будь-якої дискусії. Тоді вже ніхто нічого не зможе зробити. Обіцянки США і Німеччини – це не договір, вони не взяли на себе жодних обов’язків, які були би десь прописані.
Вони є лише прикладом політичної декларації, яку можуть як виконати, так і не виконувати. Щодо доставок зброї курдам, то це було в рамках міжнародної коаліції, а Ізраїль завжди безперешкодно отримуватиме зброю через Голокост. Незважаючи на будь-які дії Ізраїлю, він завжди матиме підтримку Німеччини, хоча німцям це не подобається, тому що вони далеко не в захваті від політики Ізраїлю, але все одно продовжуватимуть його підтримувати. Україна може розраховувати лише на американців, бо ЄС завжди боятиметься Росії.
Німецька політика часто є дуже розсудливою, але часто абсолютно безрозсудною. Німці до цих пір живуть переконанням, що як тільки вимоги РФ будуть виконані, то Росія стане зразковою демократичною державою.
Чи є ризик, що Афганістан знову стане головною базою терористів у регіоні?
Тероризм завжди був зброєю слабших. Якщо терористів використовують Іран і Саудівська Аравія, то чому цього не можуть робити таліби?Афганістан стане такою базою. Це станеться не одразу ж і я думаю, що до такого додумаються китайці, які настільки домовляться з талібами, що використовуватимуть Афганістан в якості proxy partner, за допомогою якого шантажуватимуть Захід загрозою тероризму.
Одночасно китайці завжди зможуть сказати, що це не вони, одночасно кидаючи звинувачення на адресу США, що вина за те, що Афганістан знову став базою для терористів, лежить на американцях.
Зважаючи на те, що зараз лише Захід бореться за формальні демократичні принципи, не без подвійних стандартів на зразок «Ізраїль підтримуємо, а Україну ні», то наші політики повинні брати до уваги симпатії суспільства, щоб вигравати вибори. Якщо йдеться про Росію чи Китай, то перед ними проблема електоральних симпатій не стоїть взагалі.
За скільки приблизно часу Заходу слід очікувати нової хвилі терористичних атак?

На мою думку таких хвиль, як колись, вже не буде тому що ми вже навчились з цим жити і боротися. Це вже не стане загрозою таких масштабів, як було колись. Більшою проблемою стануть наркотрафік і нелегальні мігранти, а точніше шукачі притулку з Афганістану і гібридна війна.
Ера глобального тероризму поступово закінчується в тому сенсі, що він й надалі буде проблемою, але далеко не головною загрозою.
Головною загрозою буде підрив наукового консенсусу, тобто те, чим займається Китай, а також загроза зі сторони крайніх правих, які використовують такі ситуації, як нелегальна міграція, щоб здобувати підтримку і ослаблювати демократію, як це вже сталося у Польщі і Угорщині, які вже не є демократичними державами і де правопоулісти виграли вибори, лякаючи в тому числі мігрантами.
Ситуація в Афганістані призвела до нової міграційної кризи, для евакуації біженців було залучено навіть цивільний авіатранспорт. Зважаючи на те, що ЄС повинен знову взаємодіяти, але тепер зі старою і вже новою міграційною кризою, чи є шанс, що увага до РФ і питань Криму з Донбасом ослабне?
Так може статися, однак зараз в Європі вже ніхто не прийматиме біженців і починають будувати стіни. Всі помірковані європейські політики бояться повтору 2015 року, коли вони втратили підтримку на користь правопопулістів. Тобто біженців вони пускати не будуть, але це стане дестабілізуючим чинником на кордоні навколо ЄС.
Чому спроба демократизації Афганістану провалилась і чого можна очікувати від уряду талібів: лібералізації і відкриття на Захід чи повернення до попередньої політики заборон, репресій і остаточної ліквідації американського спадку в Афганістані?
Чому ця спроба провалилася однозначно відповісти важко. Для мене це є великою загадкою. Припускаю, що причиною є те, що Афганістан не є державою, бо в його сучасному виглядів він був спроектований колонізаторами, тобто британцями. Це десятки різних племен, культур і людей, які ніколи не існували в межах однієї держави.
Все це було штучно створене і вимушене.
І, звичайно ж, культура. Йдеться навіть не про Іслам, але й про нього теж. Ця спроба в принципі провалилась і не лише в Афганістані. Демократичний експеримент американців провалився в Іраку, так само провалився в Лівані і не факт, що вдасться в Тунісі, хоча там все відбувається без вторгнення.
На це питання важко дати конкретну відповідь і ми завжди можемо все списати на культурні відмінності, але пригадаємо також американську окупацію Японії, нав’язану конституцію, економічну систему і таку ж окупацію Німеччини, хоча в цьому випадку ми маємо справу з близькою культурою, то конкретно ці дві держави є прикладом success story.
Тож на питання, чому не вдалося в Афганістані, я не маю відповіді.
Щодо талібів, то слід очікувати, що все ж таки вони займуться ліквідацією американського спадку. Я абсолютно не довіряю релігійним фанатикам, вони повернуться до того укладу, який існував раніше. Єдине, що зміниться, то це зовнішня політика. Таліби намагатимуться більше враховувати інтереси Росії і Китаю, бо якщо протягом останніх років головним ворогом були США, то китайці з росіянами годяться на роль союзників, хоча китайці більше, бо Росія теж колись була в Афганістані і далеко не з мирною метою.
Щодо американців, то вони стали заручниками власного наративу, яким була війна з тероризмом. І що в результаті? Втрачено 20 років, витрачено три мільярди доларів, а в кінцевому результаті все виглядає так, ніби нічого не відбулося.
З іншої сторони не треба також відкидати ризику внутрішнього конфлікту. Існує військова хунта, що складається з коаліції багатьох амбітних польових командирів, які мають спільного ворога.
Коли спільний ворог переможений, то що далі?
Далі починається внутрішня боротьба за владу, в якій кожен хоче здобути найбільше.