ДИСКЛЕЙМЕР:
Всі події події вигадані, а збіги з реальними людьми є випадковими. Текст носить виключно просвітницький характер і має на меті демонстрацію того, як в умовах ліволіберальної експансії створюються щоразу нові меншини, які нібито потребують захисту.
P.S. Автор тексту дійсно лівша, тим не менш не відчуває себе пригнобленим у праворукому світі.
МОЄ ЖИТТЯ У ПРАВІЙ СИСТЕМНІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ – КОЛИ ЛІВОРУКІСТЬ СТАЄ ВИРОКОМ
Хочу зробити камінг-аут, я лівша і мій мозок влаштований інакше, ніж приблизно у 88% (совпадение?) населення світу. З дитинства моя ліва рука і нога домінують над правою половиною тіла.
Це проявляється як у письмі, так і будь-якій іншій повсякденній активності.
Згідно з психологічними дослідженнями, нас 12% у світі, тобто наша кількість більша за всю ЛГБТ спільноту, де половину людей становлять гетеро, які просто слідують суспільно-політичним трендам, але ніколи не відчували потягу до людей своєї статі.
Тим не менш, всі канали кричать про порушення прав сексуальних меншин, Facebook блокує за мову ненависті проти ЛГБТ, темношкірих, мігрантів та всіх можливих меншин, які існують у світі.
Однак, ніхто не хоче заговорити про кричуще порушення прав людини, яке проявляється у систематичному переслідуванні людей із домінуючою лівою рукою.
Коли ставиш підпис під документом, ці біологічно-дискримінаційні погляди працівників банку чи державних службовців неможливо не помічати.
Всі так і хочуть акцентувати на твоїй відмінності і дискримінувати питанням «А ви що лівак?».
Вочевидь наше суспільство, яке погрузло у біологічних, культурних і суспільних стереотипах, вважає нас гіршими лише через нашу природню схильність робити все лівою рукою і завжди мусить вставити свої праві (праворадикальні!) 5 копійок щодо нашої біологічної ідентичності.
Та на цьому не закінчується, як тільки відвідуєш бабусю в селі і за святковим застіллям бачать, що ти тримаєш столові прибори лівою рукою, зразу ж беруться тебе повчати і розповідати, що немає на нас СРСР, який би навчив нас писати правою рукою.
Окремі “скрєпні” фанатики навіть вважають нас посланцями диявола на землі і шепочуть собі під ніс прокльони на нашу адресу, але спльовуюють вони при цьому через ліве плече (sic!).
Всі ці забобони віруючих бабусь з дідами, які втуплюються в тебе своїми озлобленими поглядами і хрестяться, коли ти пишеш лівою рукою.
Іноді це просто неможливо витримати, але всім вигідно про це мовчати.
Під час літнього відпочинку у мусульманських країнах на нас теж косо дивляться відвідувачі ресторану. Достатньо нам взяти столовий прибор у ліву руку, як у них починаються їхні расистські жарти про те, що лівою рукою вони дбають про інтимну гігієну.
Це все тому що всі борці за права людини насправді самі мають right privilege і не збираються від нього відмовлятися. На цьому дискримінація не закінчується, в нашому правому світі існує все для праворуких, в той час як лівші цих всіх привілеїв позбавлені.
Лівосторонній рух – це рідкісне виключення в деяких країнах, де суспільство відкинуло стереотипи щодо нашої лефт-спільноти.
Тим не менш, їм ще багато треба зробити для розширення наших прав.
Машина із кермом зліва на дорозі з правостороннім рухом виглядає як насмішка над мільйонами ліворуких, що змушені підлаштовуватися під цей правий диктат, приховуючи свою справжню ідентичність.
Хотіли машину під ліву руку, то тримайте, але їздити будете лише по дорозі із правостороннім рухом. Хочете лівосторонній рух? Без проблем, але кермо буде справа.
Що це, як не системна дискримінація не просто на рівні держави, а всього світу?
Навіть чорних і ЛГБТ спільноту так не дискримінують, бо чорні завжди можуть виїхати до країн, де мешкають такі ж люди, як вони, а ЛГБТ люди туди, де ліберальніше законодавство і більше прав для секс-меншин.
Лівші позбавлені такої можливості, адже ніде у світі немає країни, де керують ліворукі, або принаймні поважають наші права.
Корпорації не жертвують гроші на кампанії просвітництва про нашу спільноту і ми не маємо свого Left Solidarity Month, чого не скажеш про ЛГБТ. Лефт-спільнота зазнавала утисків протягом всього існування людства.
Нас палили на кострах інквізиції і насильно перевиховували, висміюючи на заняттях у школах. Класна керівничка постійно била нас указкою по руках, змушуючи брати ручку у праву руку.
Ручки – це теж дискримінація в освітньому полі. У світі не існує жодної кампанії по інформуванню суспільства про те, що ручка, якою зручно писати в правому суспільстві, не підходить членам лефт-спільноти.
Її незручно тримати, вона натирає фаланги пальців, а навіть у школах, де толерантно ставляться до нашої особливості, вчителі не позбавлені своєї тоталітарної звички повертати наш зошит боком, тому що праворуким пригноблювачам і їх нащадкам так писати зручніше!
І кого хвилює, що мені, чию ідентичність ламають через коліно, незручно від слова зовсім, коли мені насильно повертають зошит, не дозволяючи зберігати його горизонтальне положення?
Весь світ, включаючи наш пост-радянський простір, переживав цей період розквіту пан-правізму, в ході якого вони зламали долю не одного представника лефт-спільноти.
І на цьому кошмар їх безчинств не закінчувався, адже булінг шкільної адміністрації і однокласників, які сміялися з того, що ти пишеш повільніше, продовжувався вдома у сім’ї, яка слідкувала за тим, що ти вписуєшся у праве поняття «нормальності».
Чим наша ситуація краща від геїв і лесбіянок, від яких відмовляються батьки через їх ідентичність?
Всюди праві руки і все праворуч. Правосторонній рух, ручки для праворуких, всі вітаються правою рукою і навіть слова «право» чи «правий» в більшості мов світу мають виключно позитивне забарвлення, в той час як нас асоціюють з найгіршим політичним, біологічним, соціальним та культурним поріддям світу.
Для праворукого світу – ми лише покручі, яких треба лікувати постійними ударами указки по нашій лівій руці, щоб ми не могли нею тримати ручку.
Все це робиться для того, щоб стерти нас з лиця землі, бо вони бояться, що рано чи пізно ми похитнемо цю праворуку диктатуру і перепишемо все на лівий лад.
Тим не менш, ми не здамося, серед адвокатів і юристів ворожого правого табору є наші агенти, які допомогли через суд створити нам «Фонд захисту прав ліворуких» (І знову слово «права»!!!), який боротиметься проти світової правої диктатури протестами, акціями громадянської непокори, маршами і якщо треба силовими методами.
Ми не обмежимося лише жалюгідним всесвітнім днем лівші, про який ніхто не знає і будемо вимагати професійних, партійних і парламентських квот!
Left Lives Matter!
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
