Стрічка у Facebook пережила чергову метаморфозу і тепер, замість політологів з вірусологами, її наповнили фахові коментарі експертів по боротьбі з тероризмом.
Йдеться про так званого луцького терориста Максима Кривоша, який захопив автобус із 20-ма пасажирами і вимагав від президента з урядом і представниками релігійних конфесій визнати себе терористами, паралельно закликаючи Володимира Зеленського особисто порекомендувати всім переглянути фільм «Земляни».
В результаті антитерористичної операції, яка тривала 12 годин, всі заручники були звільнені, терорист затриманий, а жертв серед задіяних в процес правоохоронців і цивільного населення немає.
Якщо дивитися на операцію не як на постановку і симулякр боротьби з тероризмом задля розширення повноважень силовиків, то її можна визнати успішною, незважаючи на те, що уряд вів переговори з терористом і виконав його вимогу.
Давайте, все ж, на хвилину припустимо, що загроза не постановочна, а справжня і життя 20-х громадян України, серед яких вагітна жінка, дійсно було у небезпеці.
Як у такій ситуації мав би себе вести уряд і що мало би бути пріоритетом антитерористичної операції?
ПЕРЕГОВОРИ З ТЕРОРИСТАМИ
Фраза родом з Голівуду «Ми не ведемо переговорів з терористами» звучить грізно, але не має нічого спільного з реальністю.
Вибираючи між обуренням суспільства через діалог з терористами і також обуренням, але через 20-х загиблих цивільних – будь-який адекватний уряд вибере перший варіант.
Якщо дивитися з історичної перспективи, то сьогодні США ведуть переговори з терористами з Талібану, аналогічно з ними веде переговори Пакистан.
https://www.nytimes.com/2019/10/05/world/asia/us-taliban-talks.html
Україна, хоче того чи ні, веде переговори з терористами ЛДНР, аналогічно переговори з терористами вів і веде Ізраїль і точно так само переговори з ІДІЛ вела кожна країна, чиї громадяни опинилися у полоні бойовиків Ісламської Держави.
Великобританія аналогічно розмовляла з терористами з ІРА, а буквально кілька років тому перемовини про роззброєння і завершення конфлікту між Колумбією і ліворадикальними партизанами FARC вів президент Хуан Мануель Сантос.
ДЛЯ ЧОГО ВЕСТИ ПЕРЕГОВОРИ З ТЕРОРИСТАМИ?
Причини, по яких терористів слухають, доволі прості.
Будь-яка загроза тероризму викликає паніку, суспільний тиск, ризик того, що влада виглядатиме неспроможною захистити своїх громадян.
В епіцентрі загрози, якою є тероризм, завжди знаходяться цивільні люди, яких держава зобов’язана захищати.
Основна ціль – заручник, який, як писав Жан Бодріяр, є найважливішим, але одночасно найпасивнішим актором війни.
Передусім, переговори ведуть, щоб:
- Виграти час і відстрочити той момент, коли терорист натисне на спуск
- Скласти психологічний портрет терориста на основі збору і обробки даних і вимог, які він висуває
- Взяти в оточення район, де оперує терорист і підготуватися до ймовірного силового сценарію
Зважаючи на те, що тероризм скерований на залякування саме цивільного населення, котре є електоратом для будь-якої влади, відповідно саме суспільство чинитиме тиск на владу,щоб якомога швидше локалізувати загрозу і усунути її.
Від того, як саме влада відреагує на проблему, залежить не лише її рейтинг, але й рівень довіри громадян до силових структур.
Окрім тих випадків, коли тероризм є постановкою, мета якої загострення законодавства і підняття рейтингу за допомогою маніпуляції страхом.
Класичним прикладом такого є вибухи житлових будинків у РФ, організовані ФСБ з метою дискредитувати чеченський національно-визвольний рух.
ЩО БУВАЄ, КОЛИ ПЕРЕГОВОРИ НЕ ВЕДУТЬСЯ?
Є кілька прикладів, коли переговори провалились, а операція закінчилася штурмом і людськими жертвами.
Облога Маунт-Кармел
Енциклопедичним прикладом є облога Маунт-Кармел в місті Вейко штат Техас.
В 1993 році агенти Бюро алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї спробували обшукати ранчо секти «Гілка Давидова», очолюваної Девідом Корешем через підозру у незаконному зберіганні зброї.
В ході обшуку було вбито кілька агентів і членів секти
Згодом ранчо було взяте в облогу, в ході перемовин вдалося визволити кількох членів секти, тим не менш ситуація затягнулася і блокада ранчо тривала 51 день.
Після санкції тодішнього міністра юстиції на штурм зав’язалась стрілянина.
Через декілька годин будинок, де забарикадувались озброєні сектанти, спалахнув, що в результаті призвело до загибелі 76 людей.
Облога Маунт-Кармел була одним з найбільших ударів по репутації ФБР, зважаючи на те, що у вогні загинуло кілька вагітних жінок і 25 дітей.
Лідер секти Девід Кореш був вбитий під час штурму
Захоплення заручників ісламістами з «Абу Сайяф»
Переговори з терористами відразу не йшли у конструктивному руслі, терористи, що захопили дайвінговий центр Dos Palmas, утримували 20 заручників. Президент Філіппін Глорія-Макапагал-Арройо відразу оголосила про те, що не має наміру вести жодних переговорів.
Зважаючи на те, що серед заручників були американські громадяни, до переговорного процесу долучилося ЦРУ і ФБР.
Через незлагодженість дій із філіппінською стороною і американцями, розпочалась ескалація конфлікту, в ході якого попередньо вже було вбито кількох заручників.
Провал операції настав тоді, коли філіппінські рейнджери оточили схованку терористів і відкрили хаотичний вогонь.
(В ході невдалого штурму Мартін Барнгем загинув від куль рятувального загону)
В результаті необдуманого штурму один з американських заручників був поранений, а іншого вбили кулі рятувального загону.
Лідер терористів Абу Сабайя зміг втекти.
Захоплення штаб-квартири ОПЕК у Відні
Не менш цікавим випадком є захоплення штаб-квартири ОПЕК у Відні 1975 року міжнародним терористом Іллічем Рамірезом Санчесом, більше відомим як Карлос Шакал.
Під час даної акції загинуло троє людей, 70 було взято у полон, серед яких 11 міністрів країн-членів ОПЕК.
Будучи у безвихідній ситуації, влада Австрії пристала на всі умови терористів, серед яких була медична допомога одному з 6-ти учасників терористичної групи Карлоса, його звільнення і літак до Алжиру.
В Алжирі терористи відпустили частину заручників, а після польоту у Лівію і повернення до Алжиру решту заручників було випущено за викуп.
Терористів затримати не вдалося
ВИСНОВОК
Це лише три приклади із багатьох ситуацій, коли пріоритетом є не визволення заручників в ході переговорів, а вбивство терориста ціною людських життів.
Це в жодному випадку не означає, що треба виконувати всі вимоги будь-кого, хто захоплює заручників і погрожує їх вбити.
Варто пам’ятати, що кожна ситуація по-своєму унікальна і універсальної моделі боротьби з тероризмом не існує.
Безкровне визволення заручників і затримання Максима Кривоша в обмін на поступку, яка не коштувала ані Україні, ані владі абсолютно нічого, є, мабуть найкращою розв’язкою із всіх можливих.
Набагато гіршим прикладом є те, як президент Зеленський, а до нього Порошенко, ведуть себе із ЛДНР.
На 6-му році АТО/ООС, організації, які окупували українські території і скоїли, для прикладу, теракт у Харкові, досі не визнані в Україні терористичними.
Коли вплив однієї із сторін конфлікту достатньо сильний, щоб продовжувати бойові дії, або ж становити загрозу для значної кількості людей, то в будь-якій війні з такою стороною рахуватися змушують обставини.
Що не означає, що влада, ведучи переговори, не може розробляти стратегії силового сценарію вирішення ситуації чи ускладнювати життя терористам, беручи окуповані території в довготривалу блокаду і змушуючи до більших поступок.
Якщо порівнювати теракт у Луцьку і Донбас, то принциповою різницею є той факт, що в переговорах з ЛДНР тема визволення заручників не є центральною, а території знаходяться не в стані блокади, а у стані постійного обміну вогнем.
Нещодавнє вбивство військового медика, на яке тривалий час не реагувала влада, є підтвердженням того, що на Донбасі, передусім, гинуть військові.
Активною стороною конфлікту є армія, а не заручники, які є лише предметом переговорів між урядом і терористами, а не безпосередніми учасниками процесу.
Щоб підсумувати дискусію, варто задати справедливе запитання:
Чи справді слова «Фільм «Земляни» дивитися всім» є зависокою ціною за життя 20-ти людей?
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Групи Сприяння Розбудові Міжмор’я
