Існує три найвідоміші історичні варіанти Інтермаріуму: концепція Юзефа Пілсудського, ідея Петеріса Радзіньша та Чорноморська доктрина Юрія Липи
Проєкт «Міжмор’я» був висунутий Юзефом Пілсудським після Першої світової війни та відновлення польської державності. Цей союз мав би включати Україну, Польщу, Балтію, Білорусь, Румунію, Угорщину, Югославію та Чехословаччину, фактично охоплюючи три моря.
Дана концепція передбачає політичне «злиття» держав-членів, проте не є органічною з історичної точки зору через суттєві відмінності в генезисі держав Східної Європи та Балкан.
Дещо інший варіант був запропонований латвійським генералом Петерісом Радзіньшом, який свого часу був помічником начальника генерального штабу Армії УНР.
Той, по-перше, включав до Інтермаріуму Фінляндію, але при цьому не розглядав усе, що було південніше України. По-друге, Радзіньш акцентував на провідній ролі України в Інтермаріумі, а не Польщі.
Третя, найбільш «компактна» концепція – це Чорноморська доктрина Юрія Липи, письменника та публіциста, одного з ідеологів українського націоналізму. На погляд науковця, держави Чорного моря, головною з яких була Україна, мали б об’єднатися заради захисту спільних геополітичних та економічних інтересів. Елементами доктрини, крім України, виступали Болгарія, Туреччина, Кавказ, а також Білорусь, «щит України», та Польща як складова над балтійського ареалу.
В наш час єдина ініціатива, яка мінімально відтворює концепцію Інтермаріуму – це «Тримор’я», що реалізується країнами Балтики, Польщею, Чехією, Словаччиною, Австрією, Хорватією, Словенією, Румунією, Болгарією та Угорщиною в рамках ЄС. Однак воно є інфраструктурним й енергетичним проєктом, який не ставить перед собою цілей політично-військової кооперації .
Одним з дискусійних питань концепції є устрій такого об’єднання. Пілсудський та Радзіньш уявляли його федерацією держав, проте чи можливо це зараз? Щоб вивести «формулу» цього союзу, варто зрозуміти, які чіткі цілі він мусить виконувати. З пріоритетної україноцентричної точки зору, їх можна нарахувати декілька:
- Основна ціль, «місія»: формування політичної противаги неоімперській Росії задля зміцнення міжнаціональної, військової, енергетичної та економічної безпеки України та Східної Європи;
- Сприяння економічному розвитку та безпеці України й країн Східної Європи, залучення інвестицій задля оновлення основного виробничого капіталу (устаткування, підприємств, споруд), інфраструктури, завершення переорієнтації України у сфері міжнародної торгівлі з Росії на Захід;
- Створення потужної військово-політичної коаліції на підтримку України на її шляху до євроатлантичної інтеграції та у війні з Росією, «щита» на варті вільної Європи, недопущення енергетичної залежності та шантажу України й Східної Європи з боку Росії;
- Завершальна ціль, «кінцевий результат»: мінімізація й усунення цивілізаційної дезінтеграції України (розриву «захід-схід») та її остаточний перехід до «західної» цивілізації.
Для виконання таких завдань не можна застосовувати лише економічне чи енергетичне партнерство. Однак, федеративний сценарій також не є реалістичним, оскільки країнам Східної Європи, що перебували під прямим контролем ссср чи належали до нього, притаманна виражена національна ідентичність, що слугує своєрідним «захистом» від «повторення історії».
Тому можна зробити висновок, що сучасний Інтермаріум повинен бути або потужною асоціацією східноєвропейських держав, що може спільністю власних ресурсів вирішувати економічні, політичні, енергетичні та військові питання, або конфедерацією з такими ж завданнями. Остання форма міждержавних союзів є історично рідкісною та малоймовірною для Східної Європи.
Географічні межі Інтермаріуму – інше спірне питання концепції. Каменем спотикання є Балканський регіон, який відіграє відмінні ролі в різних варіантах союзу. Проте в наш час дилема між ідеями «двох морів» та «трьох морів» не є перешкодою для реалізації Інтермаріуму.
Радше ці два варіанти слід розглядати як окремі рівні союзу, що виконуватимуть різні функції. Тісно інтегрована асоціація України, Польщі, Литви, Білорусі та, можливо, Словаччини, Угорщини, Молдови й Румунії – це «власне» Інтермаріум, а Балканські держави – своєрідна «надбудова», що сприятиме інфраструктурній, енергетичній та економічній розбудові й безпеці решти країн. Початкова асоціація буде повноцінним політичним союзом, а «Інтермаріум + Балкани» – масштабним економічним проєктом.
Автори статті і Останнього Капіталіста – Михайло Доненко, Дмитро Глуханюк, Данило Стаценко