Нещодавно президент США Джо Байден шокував всіх заявою, що Сполучені Штати не вводитимуть нових санкцій проти російського газопроводу Nord Stream -2 , щоб не загострювати відносин із Німеччиною.
Дана заява прозвучала на фоні дозволу прокласти ще два кілометри трубопроводу.
Варто зазначити, що йшлося, передусім, про те, що США не вводитимуть санкцій проти німецьких компаній, що задіяні у прокладанні Nord Stream -2 , однак це аж ніяк не стосувалося російських фірм, що також беруть участь у будівництві, зокрема 4-х російських кораблів.
Найбільші ризики криються в тому, що вищезгаданий газопровід є виключно російським політичним проектом, метою якого є залежність Європейського Союзу від російського газу, що нанесе відчутний удар по енергетичній безпеці Європи.
Зміна такого підходу до цього питання несе загрози, передусім, для України, яка до цих пір служить-країною-транзитом для російського газу. Такий крок Байдена не зрозуміли і в США, звинувативши останнього в тому, що відмовою від санкцій він сприяє підриву енергетичної безпеки Сполучених Штатів.
Члени Республіканської Партії з Палати представників конгресу США закликали Держдепартамент переглянути це рішення, як таке, що суперечить вже неодноразово озвученій незгоді з добудовою російсько-німецького газопроводу.
Читайте також: Санкцій не буде. Чи дозволять США добудувати Nord Stream-2
Цікавим моментом є також те, що республіканці звинуватили діючого президента в тому, що він ставить інтереси Німеччини понад інтереси решти європейських партнерів, для яких Nord Stream – 2 несе безпосередню загрозу.
Щодо України, то тут основна загроза полягає не лише в тому, що її роль країни-транзиту відійде на задній план. Не менш небезпечним ризиком є той факт, що постачаючи дешевий газ до Європи, російська переговорна позиція у Нормандському форматі суттєво посилиться.
Попередня українська влада допустила помилку, що включила у переговори Францію з Німеччиною, саме французи нав’язали Грузії мир на російських умовах у 2008-му. Ця історія отримала назву “План Медведєва-Саркозі”
З Україною вони хочуть повторити аналогічну історію, тільки з тією різницею, що у випадку з Донбасом та Кримом французи працюють в парі з німцями, які мають в цій справі настільки очевидний конфлікт інтересів, що його не здатен помітити хіба що сліпий. Попередній підхід США до питання будівництва Північного Потоку – 2 дійсно спровокував конфлікт, а в Берліні навіть заявили, що не збираються узгоджувати питання своєї енергетичної політики із позицією Вашингтону.
Хоча й держсекретар США Ентоні Блінкен, незадовго після заяви Байдена, сказав очільнику МЗС Німеччини Гайко Маасу, що США будуть протидіяти будівництву трубопроводу, це суттєво відрізняється вже від нової заяви Байдена.
Нещодавно останній сказав, що Північний Потік-2 фактично добудовано, тож введення санкцій буде контрпродуктивним кроком, який, як вже зазначалося, вплине на двосторонні відносини між Німеччиною і Сполученими Штатами.
Позиція Байдена в даному питанні цікава з кількох точок зору.
Звернемо увагу на той факт, що спочатку новий президент притримувався курсу попередньої адміністрації, наполягаючи на санкціях і відповідно вводячи їх в дію. Санкції виключали, а потім знову включали в новий проект бюджету, щоб остаточно дійти до того, що ми маємо сьогодні, тобто відмови їх запроваджувати.
Нещодавно до мереж витекла інформація про те, що Джо Байден брав гроші від російських лобістів, що відповідали за питання Північного Потоку – 2.
Цю інформацію, на що варто звернути окрему увагу, подають як опозиційні консервативні, так і ліберальні ЗМІ. Причому, згідно з цими даними, діючий президент США отримав пожертви якраз незадовго до фінального рішення по газопроводу.
Спочатку на кампанію Байдена було пожертвувано 4.000$, а згодом до цієї суми додалося ще 10.000$, але вже на його президентську ініціативу Unite the Country.
Одночасно у Biden Victory Fund заявили, що повернули ці гроші, так як в ході цієї кампанії Байден вирішив принципово не брати грошей від лобістів. Також додали, що коли Річард Барт вносив пожертву, то замовчав про те, що він зареєстрований, як іноземний агент, що робило його непридатним для фінансування політичних кампаній.
Якщо дивитися на розміри сум, то вони не є великими по американських мірках, особливо якщо йдеться про лобізм такого проекту, як Nord Stream -2. Однак самого факту їх внесення достатньо для створення необхідного інформаційного приводу.
Версія про те, що нові санкції будуть контпродуктивними, має сенс, якщо зважати на те, що 4 червня Путін анонсував про завершення першої нитки газопроводу і готовність Газпрому розпочати поставки газу.
Щодо решти, то Москва розраховує закінчити весь проект впродовж наступних двох місяців.
Путін зробив вищезгадану заяву якраз після зустрічі радників Байдена і Меркель, котра була присвячена виключно питанню Північного Потоку-2. Поки що її деталі залишилися не озвученими, що також наштовхує на певні роздуми.
Необхідно розуміти, що санкції проти компаній які не починають, а вже завершують будівництво, є дійсно контрпродуктивними в контексті німецько-американських відносин. Вони лише б відтермінували здачу в експлуатацію проекту, який і так фактично завершений.
Північний Потік-2, зважаючи на те, що це виключно політичний проект, треба було максимально обкладати санкціями ще на початковому етапі його будівництва. Тепер треба думати, що робити вже робочим газопроводом, враховуючи як зацікавленість в ньому німців, так і прямі інтереси США в Німеччині.
В будь-якому випадку росіяни будуть робити все можливе, щоб дотиснути до кінця будівництво другої ланки.
Недарма Блінкен, розмовляючи з Маасом, наголосив, що США надалі протидіятимуть цьому проекту, вочевидь розуміючи, що невдовзі він вже буде готовий до використання.
На фоні заяви Путіна мало хто звернув увагу на той факт, що Данія заблокувала будівництво польського газопроводу Baltic Pipe, що, зважаючи на тріумф Москви, несе велику загрозу для енергетичної незалежності не лише Євросоюзу, а нашого регіону тим паче.
Якщо в подальшому в Німеччині на виборах переможуть зелені, які є противниками будівництва Nord Stream – 2, то тут залишається відкритим питання, як себе поведуть вони в цій ситуації.
На момент їх перемоги газ може вже активно постачатися з Росії до Німеччини і перед ними постане вибір: триматися передвиборчих обіцянок чи погодитися на користування газопроводом, на який німецький істеблішмент не дивиться, як на загрозу, а як на можливість скоротити вплив Вашингтону на німецьку геополітику.
Напередодні зустрічі Джо Байдена і Володимира Путіна у Женеві не варто очікувати, що США займуть якусь агресивну позицію в цьому питанні, однак саме після неї буде більше відповідей, але й одночасно не менше вже нових питань.
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
