Власники медіа-імперій, які нещодавно розпочали серію блокувань акаунтів Дональда Трампа, прекрасно знають, на що здатна зброя, якою вони володіють.
Правильно вкинуті в мережу пости можуть спровокувати повноцінні конфлікти offline.
Одним з таких епізодів є теорія змови, нібито мережа піцерій Comet Ping Pong є підпільною організацією педофілів-сатанистів, які пов’язані з Демократичною Партією США.
Історія з піцерією закінчилася тим, що американець Едгар Медісон Велч відкрив вогонь по її фасаду з гвинтівки АR-15.
Стрілець був переконаний, що в підвальному приміщенні закладу утримують дітей, котрих згодом продають, щоб перетворити на жертв сексуальної експлуатації.
Едгар Медісон Велч здався силам поліції лише тоді, коли зрозумів, що мережа Comet Ping Pong непричетна до педофілії і торгівлі людьми.
Це енциклопедичний приклад того, як теорія змови, вміло розкручена у соцмережах, мало не призвела до людських жертв в реальному житті.
Найбільша загроза соціальних мереж і пошукових систем в тому, що їхні алгоритми адаптовуються під наші пошукові запити і підкидають схожу за змістом інформацію.
Відповідно, коли користувач соціальних мереж постійно шукає інформацію про клуби педофілів у Comet Ping Pong, то алгоритми будуть підкидати йому в стрічку схожі новини.
Таким чином теорії на кшталт QAnon набувають великої популярності і ніхто не вникає у їх першоджерела.
Для прикладу, в правому сегменті українського інтернету також активно шириться теорія про те, що Джо Байден педофіл.
Головним аргументом є те, як останній поводить себе з дітьми, до якого часто прикріплюють відповідні фото.
Суть в тому, що такі фотографії можна знайти і в Дональда Трампа, про що ж це тоді свідчить?
Якщо Трамп цілує дітей на публіці, то, може, він також педофіл.Чи республіканець не може бути педофілом?
Аналогічне фото є і у Петра Порошенка з Одеси, то що ж тоді виходить?
Припустимо, що мережа піцерій Comet Ping Pong є закритим клубом педофілів із Демократичної Партії, а Порошенко від початку декларував свою прихильність демократам.
Тоді може він теж отримав членський квиток?
Якщо зробити новини з таким заголовком і зайнятися їх активним розповсюдженням, тоді будь-якого політика можна заочно засудити за педофілію.
Цей же алгоритм працює з SJW чи Black Lives Matter
Facebook моніторить, які новини викликають негативні емоції і обурливі коментарі, щоб в подальшому підкидати в стрічку користувача ще більше збудників негативних емоцій.
На цьому фоні складається ненормальна ситуація:
Кожен користувач, окрім того, що зазвичай шукає інформацію, з якою і так погоджується, попадає у відповідну інформаційну ехо-камеру.
Тобто люди оточені одним видом новин і коли доходить до словесної перепалки, вони посилаються передусім на ту інформацію, яка наповнює їх стрічку.
Це призводить до того, що будь-яка дискусія відбувається не на базі аналізу фактів, а на основі мемів, підтверджувального упередження та нелімітованого потоку фейкових новин.
Кілька днів тому, після нового випадку із масовою стріляниною в супермаркеті у Колорадо, мережею почали поширювати картинку про те, що нібито “стрілець є арабом, але ментально білим”.
Ця новина подавалася без посилання на оригінальний репортаж CNN із відповідним тайм-кодом чи хоча б на саму публікацію.
Вже на цьому місці треба було би підійти до неї насторожено, однак часто дійсно дуже легко піддатися емоціям замість аналізу фактів.
Даний фейк ширився не лише в англомовному, але й україномовному інтернеті.
Лише після того, як цей фальшивий скріншот був поширений понад тисячу разів, його нарешті спростували.
На цьому етапі статті хотілося б сказати, щоб люди завжди шукали першоджерело, намагалися отримати підтвердження інформації з кількох не пов’язаних між собою інформаційних ресурсів і не велися на клікбейти.
Це базові принципи, які дозволяють відрізнити правду від фальші.
Однак, сьогодні наш світ влаштований так, що правда не обов’язково повинна бути правдою, щоб у неї вірили.
Людство вже наблизилося до того місця, що живе у штучно створеному фейковому світі, існування якого постійно підживлюється армією користувачів, що не здатні критично мислити та аналізувати факти.
Зважаючи на останню поведінку таких компаній, як Facebook та Twitter, варто зберігати значну частку здорового скептицизму та обережно підходити до їхніх фактчекінгових платформ.
Якщо власники соціальних мереж чітко себе ідентифікують з однією зі сторін конфлікту, тоді в нас є всі підстави сумніватися у їхній претензії на титул тих, хто подає об’єктивну та неупереджену інформацію.
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
