Підсумуємо дані щодо земельної реформи з 90-х у країнах регіону, отриманих від партнерів Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованої Національним Корпусом.
Нагадую дисклеймер: ми виступаємо не «проти відкриття ринку землі», а проти зняття мораторію на придбання й оренду земель агрикультурного призначення іноземцями без запровадження дієвих запобіжних механізмів у інтересах національного виробника / фермера.
Приклади обмежень. В Естонії партія EKRE (Естонська консервативна народна партія), що має 5 міністрів, включно з міністром внутрішніх справ, лідером партії Мартом Хелме, за зразком Латвії, що протидіє скупівлі ріллі іноземними юридичними особами через дочірні фірми, підготувала правки на розгляд парламенту, переймаючись усе більшою часткою іноземної власності на землі агрикультурного призначення в Естонії. Так, за офіційними даними, в 2014 р. іноземці володіли 5% таких земель, але Центральний Союз Фермерів наполягає на позначці в 15%. Станом на 2016 р., за даними Міністерства сільського господарства, іноземні фізичні і юридичні особи володіють 12% лісових насаджень. Як наслідок, EKRE вимагають від іноземців знання мови рівня В1, а також 5-річного проживання на території країни.
Я наголошую, що ці обмеження не мають жодного стосунку до ідеологічної платформи партій, претензій правих до вільної торгівлі і т.д., і розгляну аналогічні все жорсткіші захисні механізми у Франції, Штатах, Канаді, Австралії, Аргентині. У попередньому відео я вже показала, що сьогодні зелені, а не праві, є двигуном обмежень на продаж землі іноземцям.
Але, як обіцяла, спершу висвітлимо помилки приватизації в країнах колишнього соціалістичного табору Центрально-Східної Європи, що відбувалася у двох форматах […]
Дивіться попередні відео циклу на каналі Групи сприяння розбудові Інтермаріуму:
Що не так із земельною реформою-1 (Вступ):
Що не так із земельною реформою-2 (і концепцією Світового банку для України):
Що не так із земельною реформою-3: приватизація в Східній Європі і Східній Німеччині:
