Попри те що у Речі Посполитій таки вдалося створити розвинене громадянське суспільство, не варто забувати, що це все-таки була держава свого часу.
Степовий простір сучасної Південної України, який у ранньомодерний час отримав назву «дике поле», не контролювала вповні жодна держава, що з ним межувала.
Річ Посполита не стала винятком.
Заволодівши доволі значними територіями після інкорпорації Волині, Київщини та Брацлавщини, Королівство Польське не спромоглося перехопити ініціативу в козаків у обороні краю. Через це запорозьке козацтво стало ще більш потужною силою, яка згодом почала активно домагатися своїх прав.
Читайте також: ІІІ. Річ Посполита vs Московія
Влада намагалася не стільки використати козацький фактор для оборони кордону, скільки стримати та нейтралізувати козацький запал у боротьбі з татарами. В таких умовах конфлікт був неминучим. До того ж більшість населення українських земель складали селяни, що перебували в залежності від своїх панів.
Хмельниччина не просто ослабила Річ Посполиту, завдавши їй удару, від якого держава не змогла оклигати. Вона змінила її, призвівши до московсько-польської війни та шведського “Потопу”.
Часи знаменитої релігійної толерантності минули.
За ухвалою сейму 1658 року усі антитринітарії мусили залишити державу, або змінити конфесію. Саме в той час були закладені початки майбутнього протистояння між прихильниками королівської влади та шляхетської демократії, що в результаті й зруйнували Річ Посполиту. Складна система мір і противаг була зруйнована та більше не могла працювати як раніше. Через втрату значної частини українських та білоруських земель ще більш вагомою стала роль Польщі. Стосунки між польською та литовською шляхтою були зіпсовані. Пруссія з васала перетворилася на вільну державу без будь-яких феодальних зобов’язань перед Річчю Посполитою.
Річ Посполита проіснувала ще півтори сотні років, показавши чималий запас міцності та величезний потенціал, який був закладений в ідеї створення. Та чвари між королем й шляхетськими конфедераціями таки зробили своє. Троє поділів остаточно знищили Річ Посполиту.
Згодом, у XIX столітті, поляки не один раз намагалися відновити Річ Посполиту, але вже не як спільноту народів, а як суто польську державу. Дана концепція не могла викликати у більшості українців та білорусів нічого, крім хіба що байдужості.
У XX столітті, після розпаду російської імперії деяким країнам (наприклад Польщі та Литві)вдалося вибороти свою незалежність. Проте на зміну російській імперії прийшов Радянський Союз. Тож потреба у спільному економічному та військово-політичному союзі східноєвропейських держав на противагу московії лишилася.
Так і з’явилася концепція “Інтермаріуму”.
Автори статті і Останнього Капіталіста – Михайло Доненко, Дмитро Глуханюк, Данило Стаценко