Устрій Речі Посполитої та московської держави мав разючі відмінності.
Якщо в Речі Посполитій існувало передове громадянське суспільство у вигляді шляхти, то в Московії панувала тиранія та самодержав’я.
Подібні речі викликали здивування та обурення не тільки у мешканців Речі Посполитої, а й у представників інших держав, адже політична структура Московії рано виявила певні аристократичні тенденції, що в західноєвропейських державах спостерігаються значно пізніше і меншою мірою. Народ і навіть сама еліта, були темними та погано освіченими.
Читайте також: І Поява Речі Посполитої
Бояри, присягаючи на вірність великому князеві, завіряли свою вірність особливими “клятвеними грамотами”. московський государ міг спокійно позбавляти бояр державних посад, конфісковувати землі, тоді як в Речі Посполитій подібне вважалося немислимим. Паростки невдоволення жорстоко придушувалися. Декому, як князю Андрію Курбському, пощастило втекти у ту ж таки Річ Посполиту.
Самоврядування міст, як таке в Московії було відсутнє.
Віча, що відігравали значну роль у Новгородській та Псковській вічовій республіці, після їх завоювання Московією були ліквідовані. Разом з віче зникли й останні сліди засадничої рівності городян. Купці були звільнені від оподаткування, але їхніми послугами користувалися у справах фінансового управління і збиранні непрямих податків. Інші городяни поділялися на середнє міщанство, яке посідало кращі позиції у торгівлі та ремісництві, і молодше міщанство — дрібних ремісників та робітників; усі вони мали сплачувати тяжкі податки. Жили вони здебільшого за межами самого міста, не маючи практично ніяких прав. І це при тому, що ще в 14 столітті у Польщі, Русі та Литві великим містам почали активно надавати Магдебурзьке право.
Читайте також: ІІ Держава, що випередила свій час
Містам, які його отримували, надавався податковий і судовий імунітет, право власності на землю, низка пільг щодо ремесел і торгівлі та майже повне звільнення від феодальних повинностей і найголовніше – встановлювалася виборна система органів міського самоврядування та суду.
Що ж до церкви, то в Московії вона була по суті ще однією державною структурою. А ні про яку релігійну толерантність навіть не йшлося.
Як пише український історик та письменник, доктор філософських наук Петро Кралюк Люблінська унія «…не дала можливості московії поглинути українські землі. Зрештою, цей державний акт [……] певним чином посприяв збереженню «етнічного обличчя» українських земель. Принаймні не дав можливості розчинитися цим землям у «московському морі», як це сталося з землями Великого Новгорода, що в етнічному плані були близькі до України…»
У даному твердженні є сенс. Якби не створення Речі Посполитої, вплив московської держави на українські та білоруські землі був би значно потужніший. І тоді хтозна, якою була б наша подальша історія…
Автори статті і Останнього Капіталіста – Михайло Доненко, Дмитро Глуханюк, Данило Стаценко
