Публікуємо продовження нашого інтерв’ю з Каролем Хведчуком-Шульцом про перемогу Байдена і нещодавні події у Вашингтоні.
Першу частину читайте за посиланням:
- Польський уряд, при всіх відзначених Вами авторитарних тенденціях, жорстко виступав проти Північного Потоку -2. Чи можливе зближення адміністрації Байдена з адміністрацією Дуди як одного з учасників Ініціативи Тримор’я?
Немає шансів і йдеться не стільки про авторитарні тенденції, скільки про брак професіоналізму і падіння ролі Польщі на міжнародній арені. Польща сприймається як дуже ненадійний партнер, на якого не можна розраховувати.
Проблема авторитаризму важлива, але вона, як на мене, вторинна
Те, чого слід точно очікувати, це альянси Ad Hoc, які сильно залежатимуть від контексту. Аналогічно ситуація виглядала під час каденції Трампа, тільки тоді польський уряд сильно популяризував наратив, що Польща – це великий союзник і стратегічний партнер США.
Трамп з нами розмовляв лише тоді, коли йому щось було від нас потрібно.
Коли турки не купили в американців F35, то раптово США підписали угоду з Польщею. Не тому що вони хочуть нас захищати, а тому що їм треба було продати те, що відмовилися купити турки.
Ситуація виглядає так майже постійно
У відносинах відбулося певне потепління, бо поляки почали купувати від американців газ. Поки що я не бачу шансів на зближення, принаймні до тих пір, поки не зміниться поведінка польської влади.
А вона, скоріш за все, не зміниться
2. Які основні фактори, котрі вказують на те, що Польща є ненадійним партнером?
Перш за все Польща є надто малозначущою країною. Байден сприйматиме нас спочатку як країну-учасницю Євросоюзу, а вже потім як країну, котра може сильно тиснути на Німеччину в контексті будівництва Nord Stream 2.
І тут вже немає значення, який у Польщі уряд, бо проти Nord Stream 2 треба боротися в принципі. Німеччина, в свою чергу, також не захоче розмовляти з діючим польським урядом.
Хоча б тому що польська влада ображає, обзиваючи Німеччину фашистами і нацистами, використовуючи штампи Другої світової війни. Американці не дурні і мають професійну адміністрацію, вони бачать, що цей уряд зробив із зовнішньою політикою. З Польщею не лише ніхто не рахується, тепер поляків в ЄС ніхто не долюблює за їх поведінку.
Я маю на увазі прагматичний підхід, в цьому плані Байден не побачить користі для американських інтересів у співпраці з Польщею.
3. Як виглядатиме побудова постійної американської бази на території Польщі під час правління Байдена і яка доля очікує американський контингент у Німеччині?
На мою думку постійної бази не буде, бо американці навряд чи готові на такі інвестиції і стратегічно її побудова не має сенсу. Набагато краще, щоб американські солдати дислокувалися у Німеччині, звідки вони зможуть швидше відреагувати на загрозу, ніж з Польщі.
Мається на увазі необхідна інфраструктура, на яку американці постійно нарікають.
У Польщі відсутня необхідна транспортна інфраструктура, тож американцям важко тут переміщатися, а німці збудували необхідну інфраструктуру ще кілька десятків років тому.
Ця ідея мала лише символічне і політичне значення, Трамп робив це лише для того, щоб шантажувати німців. Добре, що війська є, вони повинні залишатися у Польщі, але збільшення їх кількості має виключно символічне значення.
Польський уряд поки що не закінчив жодного серйозного інфраструктурного проекту, хоча багато обіцяв.
4. Американські вибори ще глибше показали те, наскільки поділене американське суспільство. Як на Вашу думку виглядатиме політика Байдена, спрямована на боротьбу з поділами і зменшення градусу поляризації?
Символічно він вже це робить, акцентуючи на цій темі у своїх промовах, а також конкретними призначеннями у своїй адміністрації. Він також оголосив про ряд програм, що мають на меті зменшення соціальних прірв між класами і які в значному обсязі отримали підтримку Трампа.
Саме соціальна прірва є однією з причин підтримки таких скрайніх кандидатів, як Трамп. Якщо республіканці не заблокують цих програм, то Байдену вдасться суттєво зменшити рівень поляризації, але точно не ліквідувати її як проблему.
5. Яка доля чекає на протести BLM і чи не спровокує порушення компромісу щодо спадщини Громадянської війни (ліквідація пам’ятників, зміна назв баз, названих на честь командувачів-конфедератів) нову громадянську війну?
Це теж дуже влучне питання. Нещодавно було прийняте рішення, що статую генерала Лі усунуть з Капітолію.
Це, звичайно ж, має потенціал в контексті підбурення правої і консервативної частини суспільства. Однак, мені здається, що ті, хто мають бути мають бути злими і обуреними, вже давно такими є.
Незалежно від того, що зроблять демократи чи республіканці, воно вже не підігріє емоцій, правий тероризм у США і так існує роками.
З іншої сторони, більшість американців підтримує таку політику свого уряду
6. Чи могли б Ви привести якісь конкретні приклади правого тероризму? Єдине, що зараз спадає на думку, це теракт в Оклахома Сіті
Майже всі останні напади в США з використанням вогнепальної зброї, вчинені бойовиками правих організацій. Майже всі вони належали до цих угруповань, час від часу залишаючи маніфести.
Одним з таких прикладів, є стрілянина в кінотеатрі під час показу фільму «Бетмен» в 2012 році, вчинена Джеймсом Холмсом
(прим. редактора. Йдеться про стрілянину в кінотеатрі неподалік Денвера, штат Колорадо, в ході якої 12 людей загинуло, а 59 осіб було поранено. Причетність Холмса до будь-яких терористичних організацій, згідно з даними ФБР, не була помічена )
Іншим прикладом є стрільба у баптистських церквах, де основними прихожанами є темношкірі, а також атака у Лас Вегасі, де стрілець вів вогонь по учасниках фестивалю кантрі-музики.
(Примітка редактора: Йдеться про стрілянину в Чарльстоні, скоєну Діланом Руфом в африканській методистській єпископальній церкві Емануель. Причетність стрільця до прихильників ідеології білої зверхності доведена. Другий епізод – стрільба в Лас-Вегасі, скоєна Стівеном Педдоком у 2017. Педдок відбував покарання за пограбування банку у федеральній в’язниці в Техасі. Причетність Педдока до правих організацій не була підтверджена ФБР.)
7. Як вплине призначення Еммі Коні Баррет на посаду голови Верховного Суду на позиції республіканців і США в цілому?
Це також дуже добре питання. На жаль, цим призначенням Трамп спричинить велику нестабільність у Верховному Суді і це матиме дуже велике значення.
Функція Верховного Суду США є дуже важливою – він інтерпретує конституцію і американське право.
Чому це так важливо?
Передусім тому що в США діє система прецедентного права. В Сполучених Штатах немає кодексів, як в Україні, Польщі чи континентальній Європі, там є прецеденти, а їх потрібно інтерпретувати.
Право остаточного рішення належить Верховному Суду, бо він de facto не видає закони, бо не є законодавчою гілкою влади, а створює їх на основі інтерпретації прецедентів. Таку ж функцію має Суд Європейського Союзу.
На даний момент є 6 до 3-х, тобто консерватори contra ліберали, що створює нездорову обстановку, тому що повинно бути так, як було за каденції Обами 4 до 4-х, плюс один так званий swing judge, тобто суддя, який одного разу голосує так, наступного разу вже по-іншому.
Призначення Еммі Баррет буде найбільшим і найдовшим слідом, який залишить по собі Дональд Трамп.
Одним з прикладів є те, що коли були крайні і безвідповідальні кроки Дональда Трампа, то навіть двоє попередніх суддів, яких він призначив, голосували проти нього.
Тобто ті судді, хто раніше мав проблеми з законом, домаганням до жінок і малий досвід, все ж мали достатньо здорового глузду. Незважаючи на те, що це були крайні консерватори, можна було хоча б бути впевненим, що вони не захочуть робити революції.
8. Трамп весь час наголошував, що у нього вкрали вибори і оголосив мобілізацію своїх прихильників 6 січня, котра стала своєрідним походом на Вашингтон. Після того, як Капітолій було захоплено, він всім подякував і сказав повертатися додому. Що це було і якою була його кінцева мета?
Зважаючи на особисті якості, низький рівень інтелектуального розвитку і характер вередливої дитини, а також дії Дональда Трампа, я можу констатувати, що ментально він не є дорослою людиною.
Суть була в тому, що її немає
Все це відбувалося виключно для задоволення його почуття власної значимості, що в результаті не дало йому нічого, а навпаки призвело до того, що через Трампа республіканці втратили все.
Найважливішою політичною подією було не захоплення Капітолію, а перемога демократів у Джорджії вперше за останні 21 років. Демократи отримали обидва місця в Сенаті, які традиційно належали республіканцям.
Часом туди проходили демократи, але ніколи двоє за один раз.
Останній раз така ситуація була якраз 21 рік тому, тож ця перемога призвела до того, що республіканці втратили Сенат. Ситуація виглядає так, що зараз 50 до 50-ти сенаторів, а в таких ситуаціях також голосує віце-президент, посаду якого займає Камалла Гарріс з Демократичної Партії.
Це означає, що демократи мають всю повноту влади у Сполучених Штатах. З іншої сторони ця влада не така вже й стабільна, бо все ж таки це різниця в один голос.
Достатньо того, що один демократичний голос випаде і більшості вже не буде, але номінально демократи мають більшість.
Сьогодні Трамп оголосив, що офіційно віддає владу. Щодо махінацій на виборах, то до цих пір не представлено жодних доказів, які підтверджували фальсифікації демократів, в той час як зі сторони республіканців вони були.
Знову повторю цю метафору, але Трамп є дитиною, а республіканці батьками. Варто, однак, пам’ятати, що бувають також різні батьки: ті, котрі дозволяють дітям диктувати свої умови, або ж ті, які встановлюють для своїх дітей певні межі.
Трамп є облюбованою дитиною республіканців, бо має велику підтримку, в зв’язку з чим вони з ним рахуються, але через його витівку вони все програли. Тут логічно повстає питання чи змінять вони свою стратегію і відмовляться від попереднього курсу.
Якщо не відмовляться, то я переконаний, що насильницький сценарій і нова громадянська війна у США є можливими.
9. Чи не здається Вам, що це могло би бути в якомусь сенсі демонстрацією сили Трампа на зразок «дивіться, що я можу і зробити і яку силу я контролюю»?
Проблема в тому, що він небагато може, бо тих протестувальників насправді було не так вже й багато. Їм все вдалося лише тому що туди не прибули жодні служби безпеки.
Зразу після цих подій були коментарі і цілком слушні питання: Уявімо собі, що рух BLM оголосив там демонстрацію. Там було би стільки поліції і стільки спорядження, що вони б нікуди не прорвалися. Протягом багатьох днів Трамп і його прихильники чітко озвучували, що прибудуть до Капітолію, що застосовуватимуть насильство і розберуться з політиками силою.
І їх абсолютно ніхто не очікував
Прихильники Трампа, після захоплення Капітолію, виносили речі, робили собі там фото – для них це було в певному сенсі розвагою. Їм просто дозволили це зробити, питання лише в тому, хто саме.
Скоріш за все це республіканці
Якщо вони дійсно дозволили цьому статися, то фактично самі собі вистрілили в коліно, бо цим вони лише погіршили свою ситуацію.
Щоб сказати точно, варто перевірити, хто приймає рішення про відправку служб безпеки.
У Вашингтоні таке рішення можуть приймати лише федеральні сили, а не органи рівня штату, що вказує на адміністрацію Трампа. В цьому сенсі я погоджуюся з вашим припущенням, що Трамп просто хотів показати силу, однак тих демонстрантів було замало, щоб вони становили якусь загрозу.
Це лише та група фанатичних прихильників Трампа, однак не варто забувати, що поляризація працює в обидві сторони.
Якщо одна сторона радикалізується, то друга відповідно теж. Це призведе до того, що чим далі, тим більше суспільство виступатиме проти республіканців, бо дії Трампа також налякали людей.
10. Це може призвести до перетікання республіканців до демократів чи це неможливо в принципі?
Це можливо, я не стверджую, що це станеться, але такий сценарій цілком ймовірний. Достатньо подивитися на коментарі і поведінку найпалкіших прихильників Трампа, щоб помітити цю тенденцію.
Пенс і Лефлер для прикладу. Келлі Лефлер, котра програла Сенат у Джорджії, відмовилася від протесту проти затвердження результатів виборів. До виборів Ліндсі Грем був фанатичним противником Трампа, після виборів у 2016 став його фанатичним прихильником.
Після подій в Капітолії він сказав, що це вже занадто і він під цим не підписується, все це свідчить про те, що якісь зміни відбуваються.
Треба пам’ятати, що політична культура США суттєво відрізняється від нашої. Американці мають таку свободу слова, про яку ми в континентальній Європі не сміємо й мріяти. Прикладом цього може бути хоча б вільна пропаганда нацистської чи комуністичної ідеології, що в наших країнах є неприпустимим.
Щодо поляризації, то республіканці є досить цинічними, гра на поділах почалася ще під час правління Рональда Рейгана, тільки раніше вони були здатні контролювати цей процес.
В ситуації з Капітолієм вони змогли вчасно зрозуміти, що не втримають контроль над ситуацією.
Якщо дивитися ширше, то вони втратили його вже давно. Якщо правильно пам’ятаю, то у 2008 році, коли Обама виступав на якомусь виборчому віче і раптом встає якась жінка і каже:
/cdn.vox-cdn.com/uploads/chorus_asset/file/12556073/GettyImages_83217055.jpg)
«Як так може бути, що терорист, мусульманин і не американець є кандидатом в президенти США?»
Тоді Маккейн встав і сказав їй:
«Перестаньте! Це нормальний американець, як і я з вами, котрий народився у США, він є цілком адекватною людиною, просто я з ним не згоден.»
Маккейн був прикладом культурної і цивілізованої людини, саме тому Трамп його ненавидів. Тобто проблеми з контролем цього фанатизму були вже тоді, а зараз чаша просто переповнилась.
Хто сіє вітер, той пожне бурю
Сам Трамп є надто недалекоглядним, щоб використати силу цих людей, але цілком ймовірно, що в його середовищі є політики, які розглядають її, як пролог до громадянської війни.
На Півдні прихильники Трампа сприймуть події 6 січня як свій успіх, а вбивство 4-х людей у Вашингтоні розцінять, як сигнал, що треба озброюватися і захищатися.
