Участь громадян у політичному житті держави – це одна з ознак вільного суспільства.
Згідно з основними теоріями походження держави, між урядом і суспільством існує домовленість, яка прописує умови мирного співіснування.
Суспільство, яке знаходиться у стані анархії, погоджується на часткове обмеження своєї свободи в обмін на безпеку, гарантом якої служить уряд.
Держава гарантує безпеку і свободу, а обмеження діє виключно щодо тих пунктів, які повернуть суспільство у стан анархії.
Homo homini lupus est (людина людині вовк) – є якраз тим станом анархії, який загрожує самим людям.
Тим не менш, щоб держава не намагалася зловживати своїми повноваженнями, діє ряд механізмів, котрі передбачають можливість волевиявлення громадян.
Саме абстрактна воля народу сьогодні стає предметом маніпуляцій. Кілька днів тому в Україні прийняли закон про референдум, яким можна буде користуватися вже з 2022 року.
Безперечно, українці зможуть таким чином вирішувати багато наболілих питань, тим не менш є речі, котрі не можуть бути предметом загальнонаціонального голосування.
Для прикладу, Росія активно апелювала тим, що в Криму був проведений народний референдум, відповідно анексія була легальна.
Якщо сьогодні спостерігати за електоральними симпатіями мешканців Сходу, то можна вже констатувати, що в сьогоднішніх умовах такий закон є загрозою національній безпеці.
На референдум вже пропонують виносити такі питання:
-зміни до І, ІІІ і XIII розділів Конституції (це розділи “Загальні засади”, “Вибори. Референдум” та “Внесення змін до Конституції”);
-питання загальнодержавного значення;
-зміни території України;
-скасування законів чи їхніх окремих норм.
Більшість українських громадян продовжує жити під впливом інформаційного поля Кремля.
Відповідно, немає жодних гарантій, що завтра предметом загальнонаціонального голосування не стане тема подачі води в окупований Крим чи скасування закону про мову.
Ще однією темою для голосування може стати особливий статус Донбасу і виведення військ з контрольованих Україною визволених територій.
Не варто забувати, що не так давно президент особисто вів агітацію за відведення військ з визволених Україною територій.
Парламентської більшості Слуги Народу вистачило, щоб протягнути цей закон. Якщо слуги об’єднаються з ОПЗЖ, то їхніх голосів вистачить для того, щоб внести зміни до конституції.
Треба також враховувати, що значна частина ЗМІ контролюється кумом Путіна Віктором Медведчуком, який є однією з ключових фігур в Опозиційній платформі “За життя”.
Це вже надає перевагу проросійським силам як в контексті агітації, так впливу на остаточний процес прийняття рішень.
Агітація за особливий статус Донбасу за таких умов зможе зрівнятися з пропагандою за поправки до конституції РФ і обнулення терміну Путіна.
Сам же Медведчук тут зіграє свою роль “крутого хлопця”, який з Путіним на “ти”.
Якщо суспільство не дивує, що російська окупаційна адміністрація викрадає українців, яких потім просто повертають через Медведчука, то від референдуму слід очікувати найгіршого.
Його роль у визволенні полонених нульова. Росії просто вигідно, щоб повернення полонених асоціювали суто з її агентом впливу.
Не варто забувати, що серед наших громадян є виборці, які щиро вірили у вчительську зарплату 4000$.
Якщо телевізор здатен переконати їх в цьому, то чому ми відкидаємо, що він не переконає голосувати цих же людей за мир з РФ і особливий статус Донбасу?
