Характерною рисою диктаторських режимів є створення штучного образу всюдисущого ворога і відповідно декларація необхідності з ним боротися. Однак, як правило, потенційними терористами, організаторами перевороту чи карателями стають ті, хто просто не згоден з генеральною лінією партії і політикою закручування гайок.
Як відомо, не так давно у Мінську посадили літак Ryanair, який прямував з Афін до Вільнюса, щоб затримати білоруського опозиціонера Романа Протасевича. Звичайно ж, одразу ж після того, як дана інформація витекла до ЗМІ, то ЄС та США ввели ряд санкцій, зокрема в контексті авіасполучень між Євросоюзом і Білоруссю.
В цій історії цікавими є кілька моментів
Зважаючи на резонанс, який викликала дана справа, Кремль одразу ж почав розігрувати карту нацизму, розуміючи, які емоції дана тема викликає зараз в ЄС і Сполучених Штатах. Якщо накладати цю стратегію на заяву Байдена, що найбільшою загрозою для безпеки США є ідеологія білої зверхності і її прихильники, то кращого методу дискредитації Протасевича, щоб позбавити його підтримки на Заході, просто немає.
Аргументи Кремля і Білорусі працюють по двох напрямках:
На внутрішньополітичний ринок Білорусі поступає інформація про керований Заходом протест, в той час як на Захід і на російську аудиторію йде чіткий посил про те, що Протасевич нацист і воював у полку «Азов» і, звичайно ж, вбивав жінок з дітьми, тож США з ЄС має бути соромно, що вони підтримують нацистів і воєнних злочинців.
На фоні пост-BLM обсесії з расизмом і білою зверхністю в США не помічають, що справжній тероризм вже давно процвітає і має активну державну і фінансову підтримку від Росії, а відтепер і Білорусі.
Варто нагадати, що білоруські силові структури завжди набагато активніше переслідували саме тих білоруських добровольців, які воювали на стороні України проти РФ, в той час як проросійський терорист з Маріуполя Роман Джумаєв, довгий час переховувався саме на території Білорусі.
Потім цього ж бойовика український суд випустить під домашній арешт, а згодом у нього розрядять магазин набоїв народні месники.
De facto, Лукашенко надавав притулок терористам з ЛДНР, тому що пропозиції видати Джумаєва Україні від нього не надходило. В той же час заради лише одного Протасевича розіграли цілу виставу із бомбою, яку нібито ХАМАС підклав на літак, і для затримання якого Лукашенко підняв у небо бойову авіацію.
Санкційні списки проти Білорусі і представників режиму Лукашенка значно розширили після подій в Мінську і затримання Протасевича, однак, зважаючи на нові деталі, тиск на Білорусь має бути посилений ще більше, ніж до цього.
Як заявив Лукашенко, він готовий запросити до Білорусі слідчих з ДНР для допиту Протасевича. Тобто він на весь світ сказав, що запросить членів терористичної організації, яка збила малайзійський боїнг і чиї злочини є задокументованими, для допиту громадянина своєї країни, який був в опозиції до його режиму.
В міжнародній практиці немає прикладу, щоб держава, яка має натягнуті відносини із Заходом, запрошувала функціонерів служби безпеки терористичних угруповань для допиту громадян країн ЄС чи США чи членів опозиції.
Слід зазначити, що Білорусь тут вторує РФ, якщо зважати на те, що Союз Добровольців Донбасу йде на вибори по списках Єдиної Росії. Тобто в обох випадках ми стаємо свідками політичної і безпекової легітимізації терористів обома країнами.
Одну з них Захід в особі Меркель і Макрона хоче повернути у велику європейську політику, що на фоні заяви Макрона про те, що головний ворог НАТО – тероризм, звучить як взаємовиключна маячня. Ворогами альянсу є терористи, але коли терористам дозволяють стати частиною політичних і силових інституцій, то Захід воліє вдавати, що нічого не відбувається.
Складається враження, що для Франції терористами можуть бути лише ісламські фундаменталісти десь в Сирії чи Афганістані, але точно не в Росії. Інакше важко пояснити таку позицію, беручи до уваги, що Макрон вважає співпрацю з РФ ключовим елементом у створенні нової європейської системи безпеки.
Згідно з останньою заявою Байдена, США намагаються вибудувати стабільні відносини з Росією, але готові реагувати на виклики для безпеки Європи, які надходять зі сторони РФ, зокрема в контексті України.
Справа Протасевича є такою ж загрозою європейській безпеці, адже Лукашенко фактично задіяв терористів для допиту і натякає на його екстрадицію на окуповані території, що автоматичного позбавляє білоруського опозиціонера права на справедливий суд.
Це все одно, що якась з країн Близького Сходу запросила би для допиту опозиціонера представників служби безпеки ІДІЛ, а потім екстрадувала його на територію халіфату, де йому на камеру відрізали б голову чи спалили живцем.
Різниця в тому, що тут би Захід відреагував би радикально і не лише за допомогою санкцій, в той час як підтримуваний Росією і Білоруссю тероризм в США і ЄС помічати не хочуть. Повертаючись на хвилину до терактів, скоєних прихильниками ідеології білої зверхності, то навіть аналітичничний центр колишнього агента ФБР Алі Суфана, відомий як The Soufan Center, і який активно рекламує цю тему, в звіті зміг виділити лише два випадки справді мотивованого цією ідеологією тероризму.
Це на фоні постійно зростаючого ісламського фундаменталізму і російського тероризму відповідно. Зрештою під поняття state–sponsored terrorism підпадає не лише надання озброєння і фінансової підтримки, але й також надання терористам притулку в межах своєї країни.
Зважаючи на цю обставину, питання про те, чи внесуть Росію і Білорусь до списку держав-спонсорів тероризму, залишається відкритим.
Якщо не відбудеться хоча б посилення антиросійських і антибілоруських санкцій, то це буде сигналом для Путіна і Лукашенка, що можна продовжувати катувати опозиціонерів, захоплювати літаки, здійснювати політичні вбивства, застосовувати хімічну зброю на території ЄС і давати терористам можливість балотуватися на виборах від своїх партій.
Зараз як США, так і Росія уникатимуть ескалації, щоб не зірвати саміт Байдена і Путіна у Женеві, але вже після цієї зустрічі слід очікувати багато нових подій. Однак, одразу ж після неї нові санкції були б логічним кроком, якщо не вдасться домогтися якихось конкретних результатів.
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
