Для чого взагалі враховувати Балканські держави в Інтермаріумі, враховуючи відсутність історичної спільності з Україною, Польщею та Балтією та близькості з Росією? Річ в тому, що Балкани зазнають не прямого військово-політичного впливу Росії, а опосередкованого економічного й енергетичного.
По-перше, Росія є вагомим, хоч і не основним інвестиційним гравцем в Балканському регіоні – другим після ЄС. Найбільше РФ інвестує в нерухомість Чорногорії (11% від сукупних прямих іноземних інвестицій) та енергетику Сербії, а також Боснії й Герцеговини (6% від сукупних ПІІ в обох країнах). Попри це не варто перебільшувати вплив країни-агресора на економічне становище Балканських країн. Сербія, як кандидат на членство в ЄС, орієнтується здебільшого на європейські інвестиції, а капіталовкладення з боку Росії сприймаються радше як додаткова можливість для оновлення інфраструктури та появи нових робочих місць.
Більше уваги заслуговує прямий вплив Росії саме на енергетичну сферу, адже він має виражений геополітичний характер. В січні 2021 року відбулося введення в експлуатацію газопроводу «Балканський потік» (Balkan Stream/Turk Stream 2, див. рис.). Він є, по суті, альтернативною реалізацією скасованого через тиск ЄС «Південного потоку» (South Stream) та продовженням більш контроверсійного «Турецького потоку» (Turk Stream), що дозволяє Росії постачати газ до Туреччини через Чорне море напряму без транзиту Україною. «Балканський потік», своєю чергою, відгалужується від попереднього, проходячи через Болгарію, Сербію та Угорщину.
Лише після введення в експлуатацію у 2020 році «Турецького потоку», на відкритті якого були присутні, крім російського та турецького лідерів, президенти Болгарії та Сербії, транзит природного газу через Україну скоротився на близько 40%. Долучення до газопроводу країн Центрально-Східної Європи, в тому числі Балканських держав, з традиційно високим попитом на російський газ може надати країні-агресору ще більше можливостей для енергетичного тиску на Україну. Проте збереження попиту на блакитне паливо в європейських країнах компенсуватиметься зменшенням попиту в Туреччині, тому цілком можливо, що ситуація з транзитом не надто погіршиться влітку 2021-ого.
Отакий цікавий висновок: ключ до української ГТС, паливно-енергетичного комплексу і, відповідно, впливу на економіку України знаходиться не лише у відомому усім «Північному потоці 2», а й в Південно-Східній Європі. Чим більшою буде російська присутність на Балканському півострові, тим сильнішими стануть важелі тиску на Київ. Факт геополітичної взаємопов’язаності Східної Європи та Балкан, хоч і неохоче та «з натяками», проте визнають в самій Росії.
Читайте також: V. Передумови Інтермаріуму: історія, цілі, структура, географічні межі
Зокрема, «Російська рада з міжнародних справ», некомерційна організація, створена указом Президента РФ Дмитра Медведєва у 2011 році, керована російськими дипломатами й науковцями-міжнародниками та фінансована з федерального бюджету, присвятила російському впливу на Балканах велику статтю. У ній, поміж історії відносин Балканських країн та Росії, були перелічені загрози, що можуть постати перед РФ у разі, якщо вона покине регіон. Автори статті зазначають, що «вихід з Балкан остаточно поділить Європу на «зону ЄС» та «прикордонну зону» [під останньою з яких приховано мається на увазі й Україна] та розв’яже руки Брюсселю, відкриваючи нові можливості для розширення Європейського Союзу на схід»
Таким чином, залучення країн Балканського півострова до Інтермаріуму як «щита» є не просто важливим, а критично необхідним кроком для забезпечення економічної безпеки Східної Європи та, відповідно, сприяння євроатлантичній інтеграції України. Балканським державам геть не обов’язково брати політичну участь в союзі, проте спільний план дій в енергетичній та економічній сфері стане надійним захистом «ядра асоціації».
Автори статті і Останнього Капіталіста – Михайло Доненко, Дмитро Глуханюк, Данило Стаценко
