Вступ
Польща й Україна є двома сусідніми країнами, чиї історії переплітаються у різний спосіб уже протягом століть — шляхом політичних союзів, міграцій, конфліктів й економічної співпраці. Цей інтенсивний зв’язок призвів до взаємного переплетення культур, яке є особливо помітним у мові, традиціях і фольклорі. Одним з найцікавіших проявів цього зв’язку є прислів’я — короткі, часто метафоричні вирази, які відображають народну мудрість, історичний досвід і менталітет народу. У цій праці ми розглянемо подібності й відмінності між польськими й українськими прислів’ями, що вказують на те, як сильно впливали культури обох народів одна на одну протягом століть.
1. Прислів’я як відображення спільного історичного досвіду
Досить довгий час Польща й Україна знаходилися в межах тих самих політичних утворень, таких як Річ Посполита, згодом — Російська й Австро-угорська імперії. Поляки й українці поділяли спільні проблеми, такі як монголо-татарські навали, внутрішні конфлікти або складні умови життя в сільській місцевості. Цей досвід знайшов свій відбиток у прислів’ях, які часто стосуються праці, правосуддя або ставлення до влади.
Наприклад, в Україні, як і в Польщі, існує прислів’я “Хочеш їсти калачі — не сиди на печі” (пол. “Bez pracy nie ma kołacy”), що підкреслює значення зусилля для досягнення успіху. Це є доказом спільного сільськогосподарського коріння обох народів і подібного підходу до цієї праці.
Ще одним прикладом є прислів’я “Коли двоє чубляться, третій користає” (пол. “Gdzie dwóch się bije, tam trzeci korzysta”), яке стосується конфліктних ситуацій і вказує на те, що незгода між двома сторонами може бути використана третьою. В історичному контексті, це прислів’я набирає ширшого значення, зокрема значення втручання іноземних держав у справи Польщі й України.
2. Природні мотиви в прислів’ях — спільна культурна спадщина
Як польська, так і українська народна культура рясніють посиланнями на природу. Протягом століть обидві спільноти були пов’язані з сільським господарством, розведенням великого рогатого скоту й ритмом природи.
Прикладом такої подібності є прислів’я “Не все те золото, що блищить” (пол. “Nie wszystko złoto, co się świeci”), яке попереджує перед оцінкою вартості чогось лише на підставі зовнішнього вигляду. Також, як у Польщі, так і в Україні мотиви золота й блиску часто зустрічаються у фольклорі й літературі.
Інше відоме прислів’я, що стосується природи, це — “Що посієш, те й пожнеш” (пол. “Kto sieje wiatr, ten zbiera burze”). Мотиви засівання й збору врожаю грали ключову роль в житті мешканців обох країн, доводячи, що прислів’я на цю тематику були й залишаються популярними.
3. Гумор та іронія в польських і українських прислів’ях
Народний гумор, що часто характеризується іронією і сарказмом, є наступним елементом, на який посилаються польські й українські прислів’я. Обидві культури характеризуються специфічним підходом до складних ситуацій — дистанційованим і повним народної мудрості.
Прикладом такого підходу є прислів’я “Краще синиця в руках, аніж журавель у небі” (пол. “Lepszy wróbel w garści niż gołab na dachu”), що застерігає від гонитви за недосяжним ризиком втрати того, що вже є.
Подібною іронією просякнуто й прислів’я “Що можна пану, то не можна Івану” (пол. “Co wolno wojewodzie, to nie tobie, smrodzie”), що вказує на соціальну нерівність й привілейованість вищих верств населення.
4. Елементи, характерні для польської й української культур
Окрім великої кількості подібностей, існують також прислів’я, характерні для кожної з культур і які виникають за рахунок історичних відмінностей і відмінностей менталітетів.
Наприклад, українське прислів’я “Де козак, там і слава” (пол. “Gdzie Kozak, tam i chwała”) відноситься до козацької традиції, що не мала свого відповідника в польському фольклорі. Відповідно, польське прислів’я “Gość w dom, Bóg w dom” (укр. “Гість вдома, Бог удома”) підкреслює велике значення гостинності, що є так само важливим і в українській культурі, але не обов’язково зображено в такій самій формі.
Висновок
Як польські, так і українські прислів’я є досконалим прикладом багатовікового переплетення культур обидвох народів. Спільні мотиви, мовні подібності й близькість народної мудрості одна до одної є свідченнями глибоких зв’язків, що поєднували поляків і українців впродовж усієї історії. У той самий час, існують певні відмінності, що підкреслюють самобутність кожної з культур і які виникають з різних історичного й соціального досвідів. Аналіз прислів’їв доводить, що, окрім бурхливої історії, поляки й українці мають велику кількість спільних цінностей і переконань, які становлять фундамент для подальшого діалогу між цими народами.
Автор : Маріуш Патей
Переклад: Софія Беленкова
Бібліографія
- Mirosława Czetyrba-Piszczako, Ukraińskie przysłowia i porzekadła w polskim przekładzie Eneidy Iwana Kotlarewskiego, “Acta Polono-Ruthenica”, 2018. Artykuł analizuje strategie tłumaczeniowe zastosowane przy przekładzie ukraińskich przysłów na język polski w “Eneidzie” Kotlarewskiego.
- Dobrosława Świerczyńska, Przysłowia w 12 językach, Wydawnictwo Naukowe PWN, 2019. Książka prezentuje ponad 700 popularnych polskich przysłów oraz ich odpowiedników w 11 językach, w tym ukraińskim, co pozwala na porównanie i analizę podobieństw oraz różnic między nimi.
- Marta Jaracz, Stereotyp onimiczny w przysłowiach polskich, w: M. Białoskórska, A. Belchnerowska (red.), Synchroniczne i diachroniczne aspekty badań polszczyzny, t. 2, Szczecin, 2003, s. 113–123. Artykuł omawia stereotypy związane z nazwami własnymi w polskich przysłowiach, co może być przydatne w kontekście badań nad przenikaniem się kultur polskiej i ukraińskiej.
- Bohdan Łepki, Historia literatury ukraińskiej, Lwów, 1924. Pierwszy podręcznik literatury ukraińskiej dla Polaków, który ukazuje wzajemne wpływy literackie i kulturowe między obu narodami.
- Henryk Barycz, Polsko-ukraińskie związki literackie, Wrocław, 1970. Publikacja analizuje literackie relacje między Polską a Ukrainą na przestrzeni wieków, w tym wpływ folkloru i przysłów na twórczość literacką.
- Michał Łesiów, Ukraina wczoraj i dziś, Lublin, 1995. Książka przedstawia różnorodne aspekty kultury ukraińskiej, w tym język, literaturę i folklor, oraz ich związki z kulturą polską.
- Agnieszka Matusiak, W kręgu secesji ukraińskiej, Wrocław, 2004. Publikacja omawia ukraińską secesję literacką i jej związki z kulturą polską, w tym wpływy wzajemne w zakresie języka i folkloru.
