Події, що відбулися за останні кілька днів, змусили навіть найбільших критиків Зеленського віддати йому належне.
На початку своєї каденції Порошенко аналогічно Зеленському, уникав терміну “російська агресія” і постійно оголошував перемир’я, зокрема підписуючи Мінські домовленості.
Однозначно, за час перемир’я Зеленського загинув не один український воїн, були спроби ганебного розведення військ, хамство ветеранам і формула Штайнмаєра.
Не можна, однак, забувати про Іловайськ з Дебальцево, де загинуло набагато більше людей в порівнянні до фейкових днів тиші Зеленського.
Тим не менш, якщо можна віддати належне Порошенку за створення антиросійської коаліції в ЄС, проведення реформ і закон про мову, то рішення Зеленського щодо санкцій проти формальних власників каналів Медведчука і їх закриття можна тільки привітати.
На фоні всієї проросійської політики такий крок виглядає підозріло, тож вже варто задумуватися чи не спробують Україні “впарити” якусь нову формулу Штайнмаєра.
Проводячи паралель з Порошенком, варто відразу ж справедливо зазначити, що вчорашній крок Зеленського руйнує міфи про те, що не можна було нікого іншого включити у переговорний процес по Мінську, окрім Медведчука.
Як бачимо, всемогутня Меркель не сказала: “Зеленський, або Медведчук, або ніхто”.
Нещодавно, що не менш важливо, від його послуг у поверненні полонених також відмовилися.
Тим не менш, не варто забувати про операцію по затриманню вагнерівців, деталі якої злили Росії. Точно так само, як і замовчування втрат на фронті і “мир в очах Путіна”.
Якби Порошенко ввів санкції проти Медведчука і його оточення, замість мовчазного спостерігання, як той літає до Москви і скуповує український медіапростір, то Зеленський точно не сидів би у президентському кріслі.
На практиці, попри всю патріотичну пропаганду “Армія, Мова, Віра”, Медведчук купляв канали, літав до Москви домовлятися за газ і співпрацював з бойовиками.
Це відбувається і при Зеленському, зокрема в контексті російської вакцини Спутник V, тим не менш політичне значення цих санкцій і закриття проросійських медіапомийок є дуже великим.
Важко сказати, що стало основною причиною таких радикальних рішень, однак тут простежується логічний ланцюжок подій.
Першим тривожним сигналом для Зеленського було введення санкцій проти Дубінського, які відбулися ще до інавгурації Байдена.
Зеленський отримав делікатне нагадування того, про що йому говорили ще британці по відношенню до Єрмака.
Різниця лише в тому, що поки що санкції торкнулися іншого російського агента.
Дубінського виключили з партії під приводом образи президента.
Це більше схоже на те, що Зеленському дозволили “зберегти обличчя”, даючи змогу все облаштувати так, ніби рішення не було прийняте під тиском США.
Не менш важливою подією було введення санкцій проти “Мотор Січ”, в зв’язку з чим Київ вже отримав дипломатичну ноту від Пекіна.
Причому збори акціонерів зупиняла Служба Безпеки України, яка оголосила про попередження рейдерського захоплення стратегічного підприємства.
Наступним кроком у цьому ланцюжку подій були санкції проти Козака, закриття каналів Медведчука.
Навіть літаки, якими вони літали до Росії, також під арештом. Найцікавішим у всьому цьому є те, що всі ці рішення були прийняті за два дні, тобто 1-2 лютого.
Важко передбачити, що буде далі, але те, що буде однозначно цікаво можна сказати точно. Ще цікавіше, як особисто Зеленський використає цю історію в своїх інтересах.
