Однозначно, Зеленський далеко не ідеальний президент, а його кар’єра гумориста в значній мірі базувалася на плоскому гуморі про Україну і українську культуру.
Політична сатира – це невід’ємна частина громадянської і політичної свободи, тим не менш вона не повинна чіпати певних принципових речей.
Йдеться про ідіотські жарти 95 кварталу про ебонітові палички Беркуту і протестувальників у вовняних светрах, а також про всім відомий фейл з німецькою актрисою дорослого кіно.
Виборча кампанія з акцентом на припинення війни є абсурдною з точки зору моралі та справедливості по відношенню до загиблих, їх сімей і тих, хто втратив рідний дім.
Однак вона була лише іншою стороною медалі риторики Порошенка, який розповідав про АТО і закінчення війни за тиждень.
Зеленський зробив з точністю до навпаки, але з однією важливою поправкою:
Він також сказав, що припинить війну
Як саме він збирався це зробити, – питання другорядне. Важливо те, що ця стратегія мала успіх з рейтингом 73%.
Парадокс Зеленського полягає не лише в тому, що він людина не з системи, хоча й прийшов до влади явно не без допомоги системних людей.
Суть в тому, що “малорос” за поглядами, як його часто заслужено називають, поступово починає забирати хліб у сивочолого гетьмана.
Навіть якщо зараз Порошенко збере в лавах Європейської Солідарності всіх, хто був дійсно несправедливо ув’язнений вже за Зеленського, це наврядчи радикально змінить ситуацію на його користь.
На фоні всіх санкцій, що вже були введені проти Медведчука, РНБО нарешті розширило їх дію ще й на генералів-зрадників, що перейшли на сторону РФ під час анексії Криму.
Треба пам’ятати про злив операції з Групою Вагнера і те, що кількість загиблих за час так званих днів тиші і відведення військ лише зросла.
Однак, в контексті санкцій щодо Медведчука, його майна і генералів-зрадників справді просто немає на що нарікати.
Можна, звичайно ж, сказати, що Зеленський перефарбувався і рятує свій рейтинг.
Тим не менш, зараз в нього набагато сильніша переговорна позиція, ніж була у Порошенка.
І найгірше, що триповерхові матюки Марусі Звіробій ніяк вже не врятують ситуацію.
На відміну від яскравих гасел і розповідей, що ми зупинимо ворога, зараз є конкретні результати, до яких якщо не можна торкнутися, то принаймні побачити їх безпосередній ефект.
Якщо той факт, що Порошенко не чіпав Медведчука як свого бізнес-партнера ще можна зрозуміти, то тут вже виникає наступне закономірне питання:
Що заважало йому ввести санкції РНБО проти осіб, які зрадили присязі і перейшли на сторону ворога?
Як у випадку Зеленського, так і у випадку Порошенка таке рішення привітали б як суспільство, так і всі міжнародні партнери.
Зрештою, блокаду каналів з санкціями і так засудили лише ті, хто весь час займав проросійську позицію.
Що ж тоді втрачав Порошенко і чому цього не зробив?
Якщо все продовжиться в тому ж напрямку, то можна вже зараз спрогнозувати результат.
Рейтинг Зеленського на фоні цих санкцій зросте, але й симетрично рейтингу зросте кількість питань до Порошенка.
