Незважаючи на той факт, що всі міжнародні та вітчизняні ЗМІ одноголосно присудили перемогу Джо Байдену, не будемо спішити із висновками і почекаємо, поки результати будуть оголошені офіційно, а не засобами масової інформації.
Окремо варто звернути увагу на той факт, що опонент Дональда Трампа мав очевидну і, по суті, відкриту підтримку найбільших каналів з соціальними мережами, які кричать про журналістські стандарти і об’єктивність, але одночасно дозволяють собі переривати трансляцію, якщо озвучені тези в прямому ефірі тези не збігаються з думкою редакторів.
Поки що утримаємось від того, щоб називати Байдена президентом, так як виборча історія США вже знає прецедент з перерахунком голосів під час боротьби за крісло президента між Джорджем Бушем і Альбертом Гором.
Українські ЗМІ аналогічно написали про перемогу Байдена, постійно акцентуючи на тому, що Трамп не має доказів фальсифікацій, відповідно не варто зважати на його протест і сприймати серйозно.
Публікація доказів до початку судового процесу, як відомо, є абсурдною, адже дозволить зразу ж почати ще більшу дискредитацію Трампа і приховати порушення перш, ніж вони будуть представлені в суді.
В будь-якому випадку варто відзначити й заяву Байдена, який закликав відмовитися від поділу і працювати на спільне благо США
Треба бути чесним і визнати, що рейтинги Трампа суттєво похитнули пандемія і протести BLM, які демократи використовували, щоб популяризувати тези про авторитаризм, расизм і руйнування демократії.
Якщо серед прихильників Трампа і є расисти, то аналогічне звинувачення можна кинути і на адресу демократів, зважаючи на факт, що в тих штатах, де вони мають владу зафіксовано не один випадок нападів на людей через білий колір шкіри, руйнування приватної власності як чорних, так і білих, ну і звичайно ж політичний терор лівих і antifa.
Не можна також не звернути увагу на популярну демонізацію, яка простежується як в дискурсі правих, так і ліволібералів.
Про те, як зміниться або не зміниться політика Вашингтону під час каденції Байдена, можна буде судити лише після того, як будуть оголошені офіційні результати виборів, а також по його діях на посту президента США.
Варто, однак, проаналізувати, а також спростувати існуючі міфи про проросійськість Дональда Трампа.
Прихильники Байдена в Україні люблять розповідати про те, що Трамп проросійський президент і великий друг Путіна, тактовно оминаючи факти, що саме його адміністрація і він особисто відкрито підтримали Ініціативу Трьох Морів, яку, по суті, започаткували держави, що визнають путінську агресію в Україні і активно підтримують Київ від 2014.
Почнемо з того, що саме по наказу Трампа в 2017 році по сирійській базі ВМС Шайрат було випущено 60 крилатих ракет «Томагавк», що підтримали Великобританія, Німеччина, Франція, Австралія , Саудівська Аравія, а також Туреччина з Ізраїлем.
Єдині, хто обурювався з цього приводу, то це РФ з Іраном, а в ООН і НАТО заявили про неприпустимість використання зброї режимом Асада.
В тому ж році Україні була надана летальна зброя в рамках програми військової підтримки
Вже в 2018 американська артилерія розбила понад 200 російських найманців з ручної ПВК Кремля, більше відомої, як Група Вагнера, яка діяла в Сирії.
Якось не схоже на проросійську політику, особливо якщо ще згадати такі факти, як плани виділити з бюджету США один мільярд доларів на фінансування згаданого вище проекту Тримор’я, побудову американської бази у Польщі, а також підписання польсько-американської газової угоди, до якої згодом було включено і Україну.
Якщо Трамп і кидав певні проросійські заяви, які зразу ж підхоплювали українські ЗМІ, то його дії свідчать зовсім про інше.
Чомусь не проросійські Німеччина і Франція відкрито закликали і закликають Україну до діалогу з РФ і виконання Мінських домовленостей. Макрон відкрито наголосив на Лондонському саміті НАТО, що Росія і Китай не ворог Північно-Атлантичного Альянсу, а Меркель не заблокувала будівництво Північного Потоку 2 навіть після отруєння Навального.
Це, звичайно ж, у головах окремих вітчизняних експертів, проукраїнська політика, яку послідовно ведуть Берлін і Париж, а не економічні санкції проти компаній, що мають контракти на будівництво Nord Stream 2, які наклав великий друг Путіна Дональд Трамп.
Підписання угоди польсько-американської угоди між Варшавою і Вашингтоном про посилене оборонне співробітництво і перекидання 10-тисячного американського контингенту на східний кордон НАТО, вочевидь теж, згідно з твердженнями вітчизняних експертів, є послідовною підтримкою проросійського курсу адміністрації Трампа.
Вступ Північної Македонії в НАТО, де прийом нових країн-учасниць затверджується одноголосно, теж відбулося в той час, коли в Білому Домі сидів агент Кремля, приведений до влади Путіним.
Може для когось такий крок не здається ударом по РФ, але Північна Македонія в НАТО означає для Росії лише те, що її вплив на Західних Балканах знову зменшився, як і в контексті Чорногорії, котра теж стала членом НАТО у 2017 році, тобто під час каденції Трампа.
Слідуючи хронології подій, треба окремо розглянути політику США по відношенню до Венесуели, де Росія активно підтримує соціалістичний режим Ніколаса Мадуро. Разом з санкціями проти дочірніх компаній «Роснефть», що працюють у Венесуелі, а також особистих санкцій проти режиму Мадуро, Дональд Трамп особисто зустрівся з лідером венесуельської опозиції Хуаном Гайдо у Білому Домі.
Повертаючись до теми привітань Байдена з перемогою, то Зеленський, можна сказати, повторив ту ж помилку, що й Порошенко, який до кінця робив ставку на перемогу Хіларі Клінтон, відмовившись відвідати Дональда Трампа під час офіційного взіиту до США.
Володимир Зеленський долучився до привітань світових лідерів, а Єрмак навіть встиг запросити Байдена до Києва ще до оголошення офіційних результатів.
“Вітаю Джо Байдена та Камалу Гарріс із перемогою! Наші країни розділяє океан, втім нас нерозривно об’єднують спільні цінності та прагнення захищати та просувати свободу і демократію. Будемо раді бачити вас у Києві!” ,- написав Зеленський на своїй офіційній сторінці у Facebook
Для порівняння, Анджей Дуда, який також привітав Байдена, але не з перемогою, а успішною президентською кампанією, наголошуючи на тому, що підрахунок голосів все ще триває, але Польща готова далі працювати на зміцнення і розвиток стратегічного партнерства.
“Вітаю Джо Байдена з успішною президентською кампанією. В очікуванні на номінацію Колегії Виборників, Польща рішуче налаштована утримувати високий рівень і якість польсько-американського партнерства для ще сильнішого альянсу.”,- написав президент Польщі на своєму твіттері
Тепер, незважаючи на те, хто виграє вибори, Польща не буде сприйматися як країна, котра підтримала якусь із сторін, чого не скажеш про Україну, чиї відносини із США додатково ускладнюються кримінальним провадженням по плівках Деркача.
Слуги Народу самі заганяють себе в політичну кризу намаганнями далі мусолити тему плівок і таким, здавалося б, примітивним, але очевидним жестом підтримки одного з конкуруючих політичних таборів США.
Незалежно від того, хто переможе, це матиме ті чи інші наслідки для України, яка, хочемо ми того чи ні, залежна від геополітичного курсу Сполучених Штатів і того, хто засідатиме в овальному кабінеті наступних чотири роки.
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
