Як відомо, сьогодні вночі відбулося доленосне голосування в стінах Парламентської Асамблеї Ради Європи, відповідно до якого російська делегація повертається до складу ПАРЄ та відновлює право голосу. Рішення було прийняте більшістю, попри невиконання Російською Федерацією будь-яких вимог, висунутих Асамблеєю щодо анексії Криму, збройної агресії на Донбасі та численних порушень норм міжнародного права та прав людини в Україні.
Ми трактуємо це рішення як закономірне, адже спроби повернути до складу інституції Росію відбувалися постійно, а також це доволі тенденційно, адже за 5 років російської агресії в Україні, європейські країни працювали над спільними з РФ економічними проектами, ігноруючи ціннісні розбіжності та нехтування Росією норм прав людини, кордонів і територіальну цілісність країн Європи.
Ми згадаємо декілька проявів тенденції щодо зближення керівництв європейських країн із російською стороною:
- Ще в червні 2016 року в Бюро ПАРЄ прийняли декларацію про «спільні цінності з РФ» і про «необхідність руху назустріч». У заяві йшлося про те, що ПАРЄ та РФ мають «спільні інтереси в галузі захисту прав людини, демократії та верховенства права як на національному, так і на міжнародному рівні».
- 22 січня 2018 року у генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд на засіданні зазначив, що Російська Федерація повинна лишатися в складі ПАРЄ, доки не порушує «фундаментальні цінності» Ради Європи, серед яких: заборона смертної кари, тортур, примусової праці та позасудового покарання.
- Саме Німеччина дотепер лишається головним лобістом «Північного потоку 2», попри протести країн Балтії та США.
- Міністр економіки Німеччини Петер Альтмайєр і міністр економічного розвитку РФ Максим Орєшкін на початку червня 2019 р. підписали декларацію про поглиблення двостороннього партнерства РФ та ФРН в області економіки.
- Еммануель Марон та Ангела Меркель виступили ініціаторами створення європейської армії, фактично альтернативного до НАТО договору про колективну безпеку, що свідчить про спробу відірватися від геополітичного курсу США.
- Товарообіг між Німеччиною і Росією, попри економічні санкції ЄС, у 2018 році сягнув 62 мільярдів євро.
Фактично, цим рішенням ПАРЄ поставила під загрозу поточний формат перемовин щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Адже участь у перемовинах прямих стратегічних партнерів РФ ставить під сумнів, ба навіть – унеможливлює досягнення справедливості.
Виходячи з вищезгаданого, ми можемо констатувати, що російські гроші виявилися ближчими для західноєвропейських партнерів України, ніж правда та справедливість. Натомість це голосування ще раз продемонструвало природних стратегічних партнерів України, котрі усвідомлюють загрози, які несе собою зближення Росії з країнами Європи. Йдеться про Польщу, Литву, Латвію, Естонію та Грузію, в якої Росія окупувала 20% території. Відтак, на ґрунті спільного усвідомлення загроз, народи цих країн розпочали процес поглиблення співпраці задля ефективнішого протистояння викликам у площині колективної безпеки.
Відтак, ми наголошуємо на життєво необхідній зміні формату перемовин для зрушення з мертвої точки дипломатичних домовленостей щодо ситуації на Донбасі – із мінського на будапештський, за участі Великобританії та США. А також закликаємо до усебічної підтримки співробітництва країн Балто-Чорноморської вісі на противагу «стратегічному партнерству» з РФ країн Західної Європи. Уже 3 роки поспіль Група сприяння розбудові Інтермаріуму обстоює курс на альтернативну європейську інтеграцію з огляду на посилення тандему “Берлін-Москва” і має налагоджену співпрацю з природними союзниками України, які готові дати адекватну відповідь правовому нігілізму західноєвропейських міжнародних інституцій.
