Схожість ліволіберальних активістів і борців з расизмом з російською пропагандою у любові до аргументу reductio ad hitlerum, суть якого в тому, щоб нищити політичних опонентів, порівнюючи всю їх діяльність до дій нацистів і Гітлера.
Якщо ви критикуєте міграційну політику ЄС, то це не тому, що міграційна криза несе загрозу як в контексті конфлікту різних культур і релігійно мотивованого тероризму, так і навантаження на економічну систему, а тому, що ви прихильник нацизму та ідеї расової вищості над нелегалами з країн Африки.
А саме так починався нацизм, бо Гітлер теж боровся проти інших рас і саджав геїв у концтабори. Відповідно, якщо ви проти агресивної ЛГБТ пропаганди у школах і книжок про принцес – лесбіянок, то ви однозначно на шляху до єврейських погромів, бо євреї, як відомо, були одним з тих народів, які найбільше постраждали від нацизму.
Тут же під час політичних дебатів, де завідомо зрозумілі погляди ведучих і де потенційний прихильник правих ідей у ролі боксерської груші для аудиторії, хтось обов’язково викине традиційне «Коли вони прийшли…» Мартіна Німеллера, представляючи вас саме тим, «хто прийшов».
Відповідно, за логікою лібералів, між чорним і білим не може бути просто побутового конфлікту. Якщо між ними є конфлікт, то він є лише наслідком расизму останнього.
Одночасно, як стверджують активісти BLM і їх прихильники серед білих, чорного расизму не буває, тому що чорні у США не привілейована група на відміну від білих, відповідно будь-які слова чи дії білих є лише закріпленням свого «white privilege».
Коли чорні б’ють білих – це відплата за роки пригнічення, коли ж білі захищаються, то це расизм і біла зверхність.
Зважаючи на те, що расизму чорних не існує, то можна без жодних наслідків записувати пісні під назвою «Hang White people» і відбуватися лише штрафом, а також співати «Kill the Boer» і це також не буде расизмом, навіть якщо після цієї пісні чорні йдуть вбивати африканерів, а уряд на офіційному рівні хоче розпочати експропріацію землі білого населення ПАР.
How about institutional racism?
Чи системний расизм обговорюється лише у випадку чорних?
Хоча в американському законодавстві немає законів, які забороняють афроамериканцям навчатися, працювати чи займати посади в уряді.
Тим не менш, ніхто не говорить про інституційний расизм проти білих у ПАР, хоча, якщо вірити твердженням BLM і SJW активістів, расизм є расизмом лише тоді, коли пригноблені, тобто жертви расизму не мають влади, а пригноблювачі її мають.
Якби абсурдно не звучало визначення расизму з уст цих рухів, але в контексті ситуації в ПАР воно цілком вписується в це спотворене розуміння расової нетерпимості і дискримінації.
Повертаючись до теми звинувачень в нацизмі, варто звернути увагу на випадок, що стався з моделлю, кіноакторкою і жіночим обличчям MMA Джиною Карано.
Студія Lucasfilm і Disney, яка володіє правами на «Зоряні війни» звільнила Джину Карано, яка знімалась в серіалі «Star Wars the Mandalorian» за пост в Інстаграмі, де вона сказала наступне:
«Євреїв били на вулицях не нацистські солдати, а їх сусіди і навіть діти.
Зважаючи на те, що сьогодні історію редагують, більшість людей не розуміють, що нацисти для того, щоб заарештовувати тисячі євреїв, спочатку зробили так, щоб власні сусіди зненавиділи їх за те, що останні були євреями.
Чим це відрізняється від ненависті на основі політичних переконань?»
Перш, ніж продовжити хочеться згадати один випадок, який чомусь оминули увагою вітчизняні ЗМІ. Член редколегії New York Times Сара Джеонг опублікувала твіт, де написала наступне:
“Білі люди можуть жити лише під землею, як плазуючі гобліни, вони перестали розмножуватися і невдовзі вимруть. Мені подобається бути жорсткою по відношенню до старих білих жінок»
Дані твердження було опубліковано кількома різними твітами, вище наведений переклад різних цитат.
Як не дивно, але дана публікація у Twitter не стала причиною цькувати одну з редакторок New York Times і адміністрація соціальної мережі не побачила в ній расизму.
Більше скріншотів з расистськими твітами Сари Джеонг за посиланням Fox News
Коли темношкіра консервативна активістка Кендес Овенс скопіювала твіти Сари Джеонг і замінила прикметники «білі» на «чорні», щоб вказати на расизм редакторки NYT, то її акаунт був відразу ж заблокований.
“Чорні люди можуть жити лише під землею, як плазуючі гобліни, вони перестали розмножуватися і невдовзі вимруть. Мені подобається бути жорсткою по відношенню до старих чорних жінок.
Вищезазначені цитати належать редактору News York Times Сарі Джеонг. Я лише замінила слово “білі” на “чорні“. “
Що цікаво, редакція New York Times не засудила таких висловлювань своєї працівниці, а навпаки почала її захищати.
Важко сказати, чому публікацію Кендес Овенс проти расизму щодо білих оминули увагою в українських ЗМІ. Вочевидь писати про активістів Black Lives Matter як борців з расизмом цікавіше, не вбачаючи в цьому гаслі жодного расизму, але одночасно вбачаючи його у гаслі White Lives Matter.
У випадку Джини Карано студія Lucasfilm випустила офіційну заяву, в якій сказала, що вона більше не працює в їх компанії і керівництво засуджує її пости, в яких принижуються люди через їх культурну і релігійну ідентичність.
Популярність хештегу #FireGinaCarano, після якого послідувало її звільнення, як не парадоксально, але стала свідченням того, що Джина Карано має рацію, бо de facto була звільнена через публічне висловлення своєї думки на особистій сторінці в Instagram.
Варто звернути увагу на той факт, що Джина Карано багато в чому є тим образом жінки, який зараз часто розкручує Голівуд в своїх фільмах. Попри успішну спортивну кар’єру (12 перемог, одна поразка і одна нічия) в ММА і зйомки в кіно, вона також може дати фору багатьом чоловікам.
Прямо ікона жіночої емансипації і фемінізму, тільки от біда – вона консерваторка, з Техасу і не поділяє сучасну ліволіберальну ідеологію, вважаючи, що не можна когось банити чи цькувати соціальних мережах за політичні переконання.
Тобто можна бути успішною жінкою і навіть вписуватися в ідеальний жіночий образ Голівуду, але все це не має значення, якщо ти не поділяєш панівної ідеології.
Найцікавішим у звинуваченнях проти Джини Карано в антисемітизмі і порівнянні cancel culture в США з переслідуваннями євреїв у нацистській Німеччині є те, що тут її підтримав єврей-консерватор, автор книг і засновник порталу The Daily Wire Бен Шапіро.
На своєму офіційному Youtube каналі Бен Шапіро сказав, що як тільки дізнався про цю ситуацію, то зразу ж подзвонив Джині Карано, щоб висловити їй свою підтримку. На цьому розмова не закінчилась і невдовзі Шапіро з Карано оголосили, що працюватимуть над фільмом, який вийде на його платформі The Daily Wire.
Сама актриса вже заявила, що посилає сигнал надії людям, які бояться «скасування» і готова боротися проти Голівуду.
Вже з цього факту співпраці Бена Шапіро і «антисемітки» Джини Карано виходить, що поступово лібералізм перетворюється на те, проти чого він боровся – тобто стає тоталітарною ідеологією, яка абсолютно виключає можливість публічної дискусії і піддає цензурі та репресіям все, що не співпадає з його ідеологічним порядком денним.
Сам Шапіро, будучи активним критиком ліволіберальної цензури і «культури скасування», неодноразово був звинувачений в расизмі та ідеології білої зверхності, а його лекції в американських університетах намагалися зірвати.
Такий тоталітарний підхід до політичних опонентів лібералізму є лише підтвердженням страху його адептів перед публічною дискусією в ціннісному, політичному, культурному і науковому просторі.
Можна виписати скільки завгодно грантів на просування гендерної ідеології чи створення законів, які змушують людей заперечувати базову біологію, звертаючись до жінки, що ідентифікує себе чоловіком в чоловічому роді, але жоден авторитетний науковець не визнає існування 54 різних гендерів за психічну чи біологічну норму.
Лібералізм в тій формі, в яку він трансформувався, чекає така ж доля, як і комунізм, просто його час ще не настав. Після років цензури і переслідувань незгодних обов’язково наступить усвідомлення утопічності його сучасних ідей.
Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group
