Конфлікт між Талібаном та ІДІЛом (а саме хорсанською гілкою) триває ще з 2015 року, хоча до їхніх нинішніх протистоянь про це мало хто говорив.
Угруповання «Ісламська держава» стало відомим, коли у 2014 році проголосило халіфат у Сирії. Це надихнуло на створення низки відгалужень в інших місцях, зокрема в «Хорасані», історичному регіоні, що охоплює частини сучасного Афганістану, Ірану, Пакистану та Туркменістану.
З 2020 року групу, як вважають, очолює Шахаб аль-Мухаджір, чий псевдонім говорить про те, що він прибув до регіону з арабського світу, але його походження досі залишається туманним.
Ходять різні чутки, що він був командиром Аль-Каїди або колишнім членом мережі Хаккані, одного з найпотужніших і найстрашніших угруповань у Талібані.
Протягом двох місяців після того, як таліби взяв під контроль країну, Ісламська держава Хорасан (ІДІЛ-К), посилила атаки по всій країні, вганяючи в напруження новий, неперевірений уряд і піднімаючи тривогу на Заході щодо потенційного відродження угруповання, яке може становити міжнародну загрозу.
Новий «уряд», тобто більш признані терористи, звинувачуються у зраді ісламу «справжніми» джихадистами, які мають намір створити ідеологічно чистий халіфат.
Після захоплення талібами країни в серпні, ІДІЛ здійснила серію терактів з використанням смертників, у тому числі в аеропорту Кабула та в двох шиїтських мечетях, а також напади на колони талібів, в результаті яких загинули сотні. Оскільки ІДІЛ-К намагається перешкодити Талібану зміцнити контроль над Афганістаном, можна вважати, що це не останні напади.
Більш жорстка позиція ІДІЛ-К виявилася привабливою для незадоволених бойовиків Талібану.
Збентежені небажанням нового режиму вводити жорсткіші обмеження для жінок і його дипломатичні заходи щодо таких країн, як США, Китай та Росія, колишні члени Талібану перейшли на вірність ІДІЛ.
«Американська війна Афганістану закінчилася, а от афганські війни — ні», — сказав Авінаш Палівал, заступник директора Інституту Південної Азії та автор книги про Афганістан «Ворог мого ворога».
Давньою метою Талібану було створення ісламського уряду в Афганістані. ІДІЛ-К, яка діє в Афганістані з 2015 року, хоче створити ісламський халіфат в Афганістані, Пакистані, а також частині Індії та Ірану.
Бойовики ІДІЛ-К вважають Талібан, який провів переговори з регіональними державами та США в пошуках дипломатичного визнання, «брудними націоналістами», які зрадили велику ісламську справу. Їх мета полягає в тому, щоб дестабілізувати режим, який вже знаходиться в непростому стані.
Ці атаки підривають довіру до і так не занадто надійного уряду Талібану.
Вони роками стверджували, що є єдиною групою, яка може забезпечити стабільність в Афганістані. Тим не менш, ІДІЛ-К та їх прихильники, прямо зараз кожною своєю дією і навіть просто існуванням на території Афганістану оскаржують це твердження.
Багато афганців і деякі іноземні аналітики вважають, що ІДІЛ підтримується зовнішніми силами, такими як Пакистанська міжвідомча розвідка (Pakistan’s Inter-Services Intelligencе). ISI хоче мати важелі впливу, щоб переконати Талібан співпрацювати в придушенні Техрік-е-Талібан Пакистан, джихадистського повстання, націленого на уряд Пакистану.
Інші підозрюють розвідувальні служби США, антиталібських воєначальників і навіть колишніх членів афганської армії у співпраці з ІДІЛ. В інтересах багатьох розвідувальних служб та мереж є підтримка ІДІЛ, щоб мати можливість кинути виклик і створювати проблеми для уряду Талібану.
В Індії представники уряду та розвідки припустили, що це внутрішнє суперництво Талібану — між мережею Хаккані та могутньою фракцією Кандагару на чолі з віце-прем’єр-міністром муллою Барадаром.Незважаючи на історичну традицію нападів на шиїтів, Талібан пообіцяв захищати їх.
Однак ІД-Хорасан продовжує викорінювати групи, які вона вважає відступниками.
Саме тому в число атак ІДІЛ-К ввійшли і дві шиїтські мечеті, в яких під час терактів сумарно загинуло понад 200 осіб.
Крім того, однією з цілей теракту був і військовий госпіталь у Кабулі, де загинув командир спецпідрозділу Талібану та його охорона. Загалом, у період з 18 вересня по 28 жовтня “Ісламська держава” здійснила щонайменше 54 напади в Афганістані, включаючи теракти з використанням смертників, вбивства та засідки на блокпостах безпеки.
Повалений уряд Афганістану, підтримуваний США, отримував сотні мільярдів доларів на підтримку та безпеку, але не зміг перемогти ні Талібан, ні ІД-Хорасан. Тепер таліби стикаються з ІДІЛ-К, маючи дуже незначну допомогу та без жодного витонченого професійного збору розвідувальних даних і стеження, розгорнутого іноземними військовими.
Однак, вони знають свого ворога і місцевість, а минулого місяця оголосили про знищення осередку ІД-Хорасан в Кабулі після нападу смертників.
Талібан має потенційну підтримку двох груп, які дуже добре знають тактику ІДІЛ-К. В звіті американського The Soufan Center припускають, що якщо таліби мають боротися з ІДІЛ-К, їм доведеться «покладатися на мережу Хаккані, Аль-Каїду та інших насильницьких недержавних акторів у якості живої сили, бойового досвіду та матеріально-технічної підтримки».
Таліби, які відмовилися співпрацювати зі Сполученими Штатами у протидії Ісламській державі, натомість ведуть війну на своїх власних умовах, використовуючи тактику та стратегію, які виглядають набагато більш локалізованими, ніж урядова кампанія проти терористичної організації.
Якщо Талібан десь змінив свою стратегію боротьби з Ісламською державою, так це на дипломатичній арені, враховуючи досвід співпраці з американцями та колишнім урядом для стримування терористичної групи ІДІЛ-К на сході.
Оскільки таліби прагнуть міжнародного визнання, угруповання використало відродження ІДІЛ-К як розмінну монету для додаткової фінансової допомоги, за словами катарських чиновників, нагадуючи іншим країнам, що потужна Ісламська держава становить загрозу і для них.
Визнаючи потенційну загрозу вздовж спільного кордону з Афганістаном, Пакистан, за словами американських чиновників, передає талібам певну інформацію про Ісламську державу.
У протидії Ісламській державі Талібан використовує методи, подібні до попереднього уряду, покладаючись на обладнання й інструменти, подаровані Заходом протягом останніх двох десятиліть і за допомогою яких стежили за талібами.
Але у Талібану є те, чого не було в останнього уряду та американців:
широка підтримка місцевого населення, яка є надзвичайно важливою у контексті розвідки позицій та місць дислокації бойовиків. Останніх завжди було важко виявити в минулому, коли люди, налаштовані вороже до влади, принципово нічого їй не повідомляли.
«У нас є суд для кожного злочинця», — сказав командир «Талібану» Абдулла Горзанг. «Але суду для ІДІЛ-К немає. Їх вбиватимуть, де б їх заарештували».
