Одним із ключових напрямів зовнішньополітичної стратегії адміністрації президента Трампа є сприяння розбудові регіональних союзів.
Перший такий союз може утворитися в районі Перської затоки під назвою Middle East Strategic Alliance (MESA). До нього увійдуть Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Кувейт, Катар, Оман та, можливо, Йорданія. Метою створення «Арабського НАТО» є протидія загрозам в регіоні (політика стримування Ірану) і активізація економічної та енергетичної взаємодії. Передбачається, що у військовій сфері блок охопить такі напрями роботи як створення об’єднаної регіональної системи протиповітряної і протиракетної оборони, тісна співпраця контртерористичних служб та проведення спільних військових навчань.
Переговори щодо створення MESA тривають з середини минулого року, проте через розбіжності між Саудівською Аравією та ОАЕ, з одного боку, й Катаром, з іншого, проект перебуває у замороженому стані.
Вже у січні цього року держсекретар США Майкл Помпео здійснив тур по країнах регіону, де провів серію переговорів з їхніми очільниками.
До слова, Єгипет теж розглядався як потенційний учасник альянсу, проте навесні офіційний Каїр повідомив США про відмову від участі в MESA.
Ще одним союзом, створення якого підтримують США, є Тримор’я. Під час Другого саміту, що проходив у Варшаві 6-7липня 2017 р., Д. Трамп заявив, що Сполучені Штати обіцяють усебічну підтримку ініціативи, зокрема, в розвитку інфраструктури, активізації підприємницьких відносин, зміцненні енергетичної безпеки та зменшенні перешкод до справедливої та вільної торгівлі в Центральній і Східній Європі.
Першим кроком у зміцнені енергетичної безпеки стало підписання тристоронньої газової угоди між США, Польщею та Україною. Як вже неодноразово зазначалося, Україна поки що розглядається як потенційний учасник, попри те, що вже бере участь в одному з найбільших проектів Тримор’я – Via Carpatia – побудові транскордонної магістралі від Клайпеди до Салонік.
Очевидно, що без України альянс держав між трьома морями, м’яко кажучи, не буде повним. З цих та інших міркувань, Сполучені Штати продовжать підтримувати Україну в питанні безпеки та територіальної цілісності, про що наголосив віце-президент Майкл Пенс під час зустрічі із В. Зеленським у Варшаві минулого тижня.
Також варто зазначити, що радник президента Трампа з питань національної безпеки Джон Болтон, здійснюючи дипломатичний тур по Білорусі, Україні та Молдові, під час зустрічі в Києві з В. Зеленським переконував останнього в необхідності утриматися від поступок у переговорах про майбутнє Донбасу.
Перекладаючи це з дипломатичної мови, можна сказати, що йдеться про те, аби 41-річний політик без досвіду не дозволив себе обіграти в переговорах з Путіним, і щоб за декілька місяців не виявилося, що сепаратистські «республіки» були легалізовані як автономні суб’єкти в складі федералізованої України. Незважаючи на перспективність проекту, можливості, що відкриваються перед Україною, та сприятливу кон’юктуру для розбудови, в Україні знаходяться ті, хто у Тримор’ї вбачає тільки «трамплін» для пришвидшення євроінтеграції, попри загравання держав-лідерів ЄС, Німеччини і Франції, з Росією. Остання ж спільно з Італією наполягає на поверненні РФ до світової дипломатії, зокрема, до складу G7 – ініціатива, втім, вперше була запропонована саме Д. Трампом. Також Еммануель Макрон неодноразово проводив телефонні розмови з В. Путіним, де припустили проведення саміту лідерів країн «норманського формату». Головною умовою проведення саміту з боку очільника Кремля є те, що під час зустрічі має бути зафіксований конкретний результат. Під «конкретним результатом» мається на увазі поступки з боку Києва – конституційна автономія Донбасу.