Політика пам’яті у сучасному світі відіграє особливо важливу роль для формування ідентичності й національної свідомості. Знають про це, як на Сході — у Москві і Пекіні, так і на Заході — у Берліні, Парижі, Лондоні й Вашингтоні. Тому в кожній із названих столиць плекають власні історичні традиції, оминаючи інтереси інших, скажімо Києва чи Гельсінкі, коли мова заходить, приміром, про Другу світову війну.
Так, напередодні відзначення 75-річчя Дня перемоги над нацизмом в Європі путінський режим вирішив пограти м’язами у боях за історію. Слідчий комітет РФ, не маючи достатніх на те доказів, поклав на Фінляндію відповідальність за нібито “геноцид” мешканців Карелії під час її перебування у складі цієї північноєвропейської країни впродовж 1941-1944 роках. Нащадкам славетної армії Маннергейма, яка 5 разів давала прочухана московським окупантам, у світлі нещодавно розсекречених архівних даних ФСБ рекомендовано (увага!) «вибачитися перед колишніми в’язнями таборів, які розташовувалися на окупованій території Карело-Фінської ССР».
Свої претензії Кремль аргументував “вирівнюванням” історичної справедливості за “непокаране зло”, вчинене “фінськими загарбниками” мирному населенню Карелії. Цікаво, що при цьому всьому, у своїх нападках на Фінляндію представники країни-агресора зі Сходу чомусь забули згадати про цілком реальні й доведені документально звірства совєцьких партизан на вказаній території, від рук яких загинули сотні фінських і карельських селян. Логічно, бо в угарі ура-патріотизму на тлі невдалої зовнішньої та економічної політики останніх місяців, Москва вирішила відігратися на історичному фронті, вкотре провівши ревізію Другої світової війни.
Розуміючи, до чого може призвести одиноко привласнене та ще й заідеологізоване трактування нашої спільної минувшини, деякі патріотичні сили фінляндського суспільства вирішили відповісти кремлівським пропагандистам. Адже звинувачення в тому, що фіни, наче якісь нелюди-нацисти, “вбивали людей у газових камерах” і “ховали заживо”, звучать дико й абсурдно з урахуванням всього того досвіду національного самоаналізу Другої світової війни, через який громадяни Фінляндії від малого до великого пройшли в наступні після неї роки. Щоб не бути голослівним, наведемо повний переклад заяви дружньої для України націоналістичної організації “Suomen Sisu”:
«Товариство “Suomen Sisu” до цього моменту пильно стежило за тим фарсом, який РФ останнім часом розігрувала щодо нашої країни. Неодноразово в інформаційному просторі поширювалися новини про те, що Кремль вирішив звинуватити нашу країну в геноциді у Східній Карелії під час Війни-продовження. Наша організація вважає, що у подібних звинувачень немає жодних історичних обґрунтувань, а відтак мова йде просто про внутрішню і зовнішню політику Москви, приправлену пропагандою.
Дії військового керівництва Фінляндії стосовно цивільного населення так званих “окупованих територій”, у жодній мірі не були проявом геноциду. Ще більш абсурдними є висловлювання російської сторони про газові камери та інші методи масового знищення, нібито використані фінами. Керівництво “Suomen Sisu” вважає цю риторику не інакше, як способом Кремля відвести увагу від внутрішніх проблем на терені самої РФ, і як засіб демонізації чергового свого сусіда для можливої силової політики у перспективі.
Як наголошує Генрі Гаутамякі — голова товариства “Suomen Sisu”, — уряд Путіна знову взявся за зброю інформаційного впливу, як проти своїх громадян, так і проти сусідів. Замість того, щоб лаяти Фінляндію за вигадані кривди, саме РФ слід покаятися за вчинений прямими попередниками геноцид, як наприклад Голодомор, і запобігти майбутнім злочинам, вивівши свої війська зі Східної України. Кремлю варто також припинити озброювати та спонсорувати своїх терористів на території України!
Товариство “Suomen Sisu” відверто заявляє, що наперекір абсурдності тверджень РФ про геноцид, діалог, який стосується спірних подій минувшини завжди вітається. Наша організація закликає всіх громадян Фінляндії ознайомитися з історією заходів, які східний сусід використовував проти нашої країни — фінам і споріднених до нас народів. Особливої згадки заслуговують незліченні жертви серед фінляндської спільноти, викликані великим лихоліттям Північної війни (1700-1721 років), сталінські репресії, організація і фінансування громадянської війни у Фінляндії у 1918 році, а також Зимова війна і Війна-продовження (1939-1940 і 1941-1944 років).
І все-таки дуже важливо, щоби взаємини між народами нормалізувалися заради просування миру. Тому організація “Suomen Sisu” рекомендує владі РФ принести якомога швидше вибачення за свої недавні висловлювання про геноцид. Москва може, як прояв прихильності, наприклад, передати офіційним особам Фінляндії відомості про всіх агентів і контакти, котрі совєцькі та сучасні російські спецслужби використовували на території нашої країни, починаючи з 1944 року і до тепер».
Як можна зрозуміти з вищевикладеного, попри усі пропагандистські закиди зі Сходу, в Європі загалом і у Фінляндії зокрема є люди, здатні до конструктивної історичної рефлексії. Проте для Кремля війна та накидання свого імперського наративу — це змагання. Агресору ж байдуже, хто більше випробував горя, болю і пролив море сліз, бо в РФ досі не оцінили масштаби лиха, яке припало на частку наших народів у 1939-1945 роках, зокрема і з гонорової згоди Москви, що продовжує розробляти загарбницькі плани щодо сусідів, не помічаючи під боком власної соціально-економічної кризи.
Путінський режим, який до 2049 року свідомо засекретив більшість архівних документів, пов’язаних із вказаним періодом історії, планомірно намагається представити “народом-мучеником” саме росіян. Але, щоби там не стверджувала ворожа пропаганда, ми та наші фінські побратими знають, хто і як саме постраждав від лиха Другої світової війни. Тож спільними зусиллями будемо боронити власну пам’ять на історичному фронті, не даючи Кремлю спотворити правду чи провести чергову ревізію минувшини під конкретну ідеологічну доктрину вчора, сьогодні чи завтра.
Денис КОВАЛЬОВ
