Те, що Талібан встановив остаточну владу над Афганістаном, вже ні для кого не новина, хоча й досі є сили, які готові боротися проти влади талібів (наприклад, віце-прем’єр-міністр Абдулла Абдулла).
В цій ситуації найбільшою помилкою США було не виведення військ, а відступ в умовах, коли ще не був початий політичний перехідний процес на переговорах між афганською владою та талібами.
Звичайно, критики будуть говорити про провал американської політики «демократизації».
Проте ситуація виявляється набагато гіршою для країн, на які обов’язково вплине афганська криза – Туркменістан, Узбекистан, Таджикістан, Росія, Китай, Індія, Іран і, звичайно ж, Туреччина.
Для кожної з них ситуація буде критичною:
Росія намагається ще більше втягнути країни Центральної Азії в свою сферу впливу, конфлікт між Індією та Пакистаном загострюється, для Китаю тригером є тема уйгурів, яка також постала на цьому фоні, а Туреччина готується до нової хвилі мігрантів.
У Анкари зараз є вибір: взяти регулювання ситуації під свій контроль і змінювати правила гри під себе, або смиренно чекати розвитку подій у статусі-кво. Протягом шести років вона забезпечувала безпеку міжнародного аеропорту в Кабулі. Президент Ердоган же наполягає на участі в урегулюванні ситуації в Афганістані, пропонуючи при необхідності поговорити з представниками Талібану.
Спочатку Туреччина робила ставку на те, що таліби сприймуть їх як братський народ і вони зможуть зберегти військову присутність в аеропорті імені Хаміда Карзая в Кабулі.
Однак після заяв Талібану про те, що вони не відрізняють військових НАТО за приналежністю до певної країни й вважають всіх окупантами, Анкарі також довелося евакуйовувати війська.
Аеропорт фактично є єдиним засобом зв’язку Афганістану із зовнішнім світом та відіграє роль основного логістичного хабу.
Згодом, коли перемога талібів була очевидною, Туреччина почала пропонувати технічну допомогу з метою підтримки функціонування летовища. Але варто зауважити, що Анкара наголошувала, що візьметься за реалізацію плану лише у випадку, якщо таліби самі попросять про допомогу.
Звичайно, Туреччина, яка намагається підтримувати теплі відносини з усіма сторонами, не збирається вступати в бойові дії. Тим паче, країна не має достатніх воєнних зобов’язань, щоб вв’язуватися в бойові дії в Афганістані. Швидше за все, таким чином Туреччина шукає можливості поліпшення дипломатичних стосунків з Америкою, які за останні 30 років знаходяться в найнижчій точці.
Після того, як США відступили з Афганістану, позиції в Центральній Азії різних акторів також змінилися. Але якщо Туреччина прагне брати активну участь в політиці Центральної Азії, то повинна стати частиною рівноваги в Афганістані. Більш того, турки вже знають про переваги активної ролі в такі часи, адже країна вже має досвід роботи в таких точках як Ірак, Сирія, Лівія. Наразі Туреччина не може взяти на себе відповідальність за ситуацію в Афганістані, але й не може втекти від кризи і наслідків. Отож, найкращий шлях вирішення цього питання – зіграти свою роль в тій кризі, що насувається.
Згодом, вже після того, як Талібан повністю захопив владу і зайняв Кабул й аеропорт, від них надійшло декілька важливих заяв про співпрацю з Туреччиною:
«Уся наша інфраструктура зруйнована через окупацію і злодійства правителів. Ми хочемо співпрацювати з Туреччиною в сферах охорони здоров’я, освіти, економіки, будівництва й енергетики, а також в обробці корисних копалин».
Невдовзі вийшла ще одна заява, вже більш конкретна. 27 серпня Ердоган повідомив про те, що від Талібану надійшла пропозиція займатися управлінням аеропорту. Мова спершу йшла лише про допомогу в забезпеченні нормального функціонування. Натомість офіційна Анкара наполягала на праві займатися також і безпекою летовища. Ібрагім Калин, представник президента, заявляв про нездатність талібів гарантувати безпеку аеропорту Кабула, відверто натякаючи на неспроможність ісламістів зарадити терактам, що відбулися в Кабулі напередодні.
А вже наступного дня Al-Jazeera Arabic повідомили, що Анкара прийняла пропозицію Талібану управляти летовищем. 1 вересня з’явилася інформація про прибуття до аеропорту технічних спеціалістів із Туреччини та Катару, який, до речі, також швидко знайшов спільну мову з новим афганським керівництвом.
Врешті-решт, Ердоган знову довів, що в питаннях реалізації державних інтересів готовий відстоювати власну позицію до кінця та адаптовуватися під реалії, які швидко змінюються. Після виходу США з Афганістану в регіоні утворився безпековий вакуум, який прагнуть зайняти Іран, Пакистан, Саудівська Аравія, Катар, Індія, а також Росія та КНР. Натомість, Анкара вже зараз своїми діями недвозначно вказує, що їм доведеться рахуватися з новим впливовим гравцем в Афганістані.
