За останні кілька років в Україні з’явився новий тренд – протести-рейви, коли біля урядових будівель збирається молодь, приходять діджеї і влаштовують танці з плакатами в руках.
Так робили прихильники легалізації медичного канабісу, представники сфери розваг під час карантину, цього літа на вуличні протести вийшли рейвери, аби привернути увагу до поліцейського свавілля на Подолі:
копи накривали відомі нічні клуби на Нижньоюрківській та почали обшукувати людей прямо на вулицях цього району.
Цей вид протестів не стоїть на місці і його взяли в роботу представники ЛГБТ-організацій Ukraine Pride та Інсайт і оголосили провели рейв під Офісом президента 30 липня 2021 року з такими вимогами:
• Ухвалення законопроєкту #5488 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації”.
• Реформи поліції, прокуратури та судової системи.
• Негайного розслідування нападів радикалів на ЛГБТ та феміністичні події, активісток та організації.
• Розслідування неправомірних рейдів проти закладів електронної сцени столиці та жорстоких неправомірних затримань культурних діячів.
• Зміни керівництва МВС, яке систематично ігнорує наші звернення та заяви, затягує та закриває справи щодо нападів радикалів, та брутальності і неправомірності з боку поліції.
• Створення безпечних та сприятливих умов для розвитку електронної сцени в Україні.
Що ж ми тут бачимо?
В першу чергу це вимога прийняти закон, який розв’яже руки ліволіберальним силам і дасть законний інструмент для витіснення з дискурсу всіх, хто виражатиме бодай мінімальну критику в їхній бік.
Вже традиційною стала згадка про праворадикалів та багатостражденних феміністок і людей з гомосексуальною орієнтацією.
Реформи і зміни в поліції та загалом МВС, і десь там наприкінці загубилась згадка про розвиток техно-сцени в Україні. За все хороше і проти всього поганого, але здавалося б, чому ЛГБТ раптом стали на захист нічного життя Києва?
А все дуже просто – ЛГБТ стало звичайною субкультурою, яка захоплює все більше людей. Все у кращих традиціях Франкфуртської школи: в університетах і політиці вірних псів революції вже успішно завели, зараз же триває остаточне захоплення культурної сфери. Впізнаваний стиль одягу, зовнішній вигляд, світоглядні та політичні орієнтири, вподабання в музиці та мистецтві, специфічне проведення часу – все це є у ЛГБТ, які залучають до своїх лав пересічних молодих людей. Причому це субкультура опизиційна і доволі агресивна, яка відкрито протистоїть усталеним нормам суспільства і вимагає примусових змін у людській свідомості.
Раніше субкультури поєднували людей, які не погоджувались із загальними суспільними вимогами і жили за власними правилами в межах свого середовища. ЛГБТ ж має на меті стати домінантою і “підганяти” культуру, суспільство і політику під свої потреби. Представниками субкультур частіше за все стають підлітки, адже для них природньо виражати свій бунт проти суспільства у пошуках і формуванні своєї ідентичності.
Якщо раніше субкультури формувались навколо музики, фільмів та книг, то сьогодні ці пошуки під тиском ЛГБТ-повістки спрямовуються на статеву ідентичність і сексуальність, що створює пряму загрозу гармонійному розвитку особистості.
Ще більша небезпека полягає в тому, що ці складні психосексуальні процеси виносяться у сферу політики.
Переважно аполітична або ж громадсько не дуже активна публіка з танцполів Подолу перетворилась на потужний інструмент просування ліволіберальної повістки.
Адже пересічні громадяни навряд побачать щось погане у протестах проти поліції, яка накриває нічні клуби чи зупиняє молодих людей для обушку прямо посеред вулиці. (Хоча напади і побиття поліцією учасників контракції поліцейським свавіллям, очевидно, не вважаються). А загальна тенденція толерантності змушує людей приймати відхилення і розлади статевої ідентичності як вільний вибір.
Рейви під Офісом президента чи іншими урядовими будівлями виглядають весело і невимушено лише через те, що самі учасники цих заходів самі не розуміють, що їх використовують лише як масовку, яка надасть більше ваги висунутим вимогам.
Анастасія (Афеміна) Уразбаєва – Аналітик і член дирекції Асоціації сексологів і сексотерапевтів України, мистецтвознавець, учасниця руху Срібло Троянди
