Чорногорія минулий тиждень перед виборами знаходилася в центрі уваги світових та балканських ЗМІ, які багато писали про парламентські вибори та можливих переможців на виборчих перегонах. Аналітики сходилися на тому, що Демократична партія соціалістів (лідер Міло Джуканович, нинішній президент Чорногорії), яка майже тридцять років була при владі, втратить свої позиції.
Партія неодноразово перемагала на парламентських виборах та формувала уряд, який з 1998 року (із невеликими перервами) до 2016 року очолював Міло Джуканович. Популярність політика у 2019 році через «Закон про свободу віросповідання та правовий статус релігійних громад» (схвалений чорногорським парламентом 27 грудня 2019 р.) почала падати.
У Чорногорії проти закону, який передбачає, що держава стане власником усіх релігійних споруд, побудованих до грудня 1918 року, коли Чорногорія втратила самостійність, ставши частиною Королівства сербів, хорватів та словенців, якщо тільки релігійні громади не підтвердять право власності на них, виступили серби за підтримки Сербської православної церкви.
Якщо чорногорських сербів закон образив та вивів на вулиці, то мусульманська громада країни підтримала такі дії влади. В укрмедіа неодноразово писали, що закон розколює Чорногорію, Сербія втручається у внутрішні справи своєї сусідки, яку у 2006 році випустила із складу Державного об’єднання Сербії та Чорногорії під тиском ЄС та загрозою санкцій про припинення фінансової допомоги на єврореформи.
Закон про віросповідання, прийнятий в досить гострих дебатах у парламенті, демонстрував те, що притаманне кожній молодій країні. Це прагнення сконструювати власну ідентичність, яка базується на власній мові, церкві, політичній системі. У Сербії до Чорногорії є багато питань, як і до Косова, але допоки у ці питання не влазять політики та церква все не спалахує, не радикалізується та не обростає чисельними міфами та стереотипами. І це не тільки сербів стосується, а й чорногорців, які занадто політизують події внутрішнього життя.
Пристрасті навколо виборів плавно перетекли 30-31 серпня у пристрасті навколо результатів парламентських перегонів. Очікувано перемогла коаліція опозиційних сил «За майбутнє Чорногорії», куди входить «Демократичний фронт», «Мир – наша нація», якою керує демократ Апекс Бечич та «Чорним по білому» Дрітана Абазовича. У коаліційних сил 41 мандат у парламенті, у Демократичної партії соціалістів на 1 мандат менше – 40. Ці політичні сили будуть формувати урядову коаліцію та обирати прем’єр-міністра.
Якраз цього і чекають наразі ЄС, США, Сербія та Росія. Висновки робити зарано, але в українських медіа уже почало лунати, що перемога опозиції це можливий розворот до Росії, вихід з НАТО, але продовження співпраці із ЄС, бо це невідворотній шлях для Чорногорії.
Подібні прогнози, як і стверджування, що Чорногорія – Балканська Спарта, необґрунтовані та занадто емоційні, бо прослідковуються паралелі із Україною. Ситуація у Чорногорії – окремий кейс для експертів та фахівців із Балкан. Провал на виборах партії Міло Джукановича відбувся усе одно і не тільки під впливом «церковного закону». Авторитаризм, корупція та мафіозні зв’язки Джукановича стоять кісткою у горлі пересічним чорногорцям, які вбачають своє майбутнє у демократичній країні, а не корумпованій.
Перемога опозиції – це якраз і є прояв демократії та спробою цивілізаційним способом змінити ситуацію на політичній арені. Жодні зміни не проходять без потрясінь, Чорногорія якраз у ці зміни та потрясіння вступила. Політична боротьба у парламенті буде, мабуть, одним з ТОПових «серіалів» осені, за яким слідкуватимуть чорногорці, ЄС, США, Росія, Сербія та Україна.
І отут велике значення має те, як ЗМІ будуть висвітлювати ситуацію у Чорногорії – з точки зору хайпу (нам би рейтингів побільше), з точки зору об’єктивності (рейтинги менші, але зараз люди, і не тільки у Чорногорії, а й в Україні, шукають якісну аналітику та правдиву інформацію в джерелах, які себе чорним піаром не заплямували), з точки зору припущень та роздмухування з нічого величезної проблеми.
Сьогодні, наприклад, боснійські медіа, почали масово писати, а соціальні мережі розносити про ситуацію у місті Плєвля, що на півночі Чорногорії. Там у ніч на 31 серпня прихильники опозиційних сил коаліції «За майбутнє Чорногорії» на вулицях влаштували бурхливе святкування своїх партій. За повідомленнями ЗМІ невідомі прихильники опозиції напали на двох чоловіків ісламського віросповідання. У місті було зруйновано декілька будівель, офісів політичних партій, нанесені пошкодження службовому автомобілю поліції.
Вночі 31 серпня оці «святкувальники» жбурляли каміння у приміщення «Демократичної партії соціалістів» та «Партії соціал-демократів Чорногорії». Вдень 31 серпня в одному з кафе міста стався напад на колишнього члена Боснійської партії та його батька. Постраждалі розповідали виданню «Стандарт», що біля кафе зупинився автомобіль, з нього вийшли три молодика на почали бити чоловіків.
Найбільший розголос у медіа дістав напад прихильників опозиції на споруду Ісламської общини 1 вересня. Місцевий імам Самир Кадрібачиш звернувся до лідера партії «Чорним по білому» Дрітана Абазовича, закликаючи не допустити зростання етнічного напруження та хаосу у Плєвлі.
Медіа Чорногорії та Боснії і Герцеговини, не до кінця розібралися у ситуації, та почали тиражувати публікації про страх місцевих мусульман, про повернення у 1992 рік, про можливість повторення у Плєвлі геноциду, який стався у Сребрениці у 1995 році.
Представники опозиції різко засудили безлади та напади у Плєвлі. Особливо прикметно, що проти насилля виступив про сербський «Демократичний фронт», який входить до коаліції політичних сил, що перемогли на виборах у неділю. Засудив дії у цьому північному місті Чорногорії і митрополит Амфілохіє – єпископ Сербської православної церкви у Чорногорії.
Плєвля через безлади та напади прихильників опозиції на місцевих жителів опинилася у центрі уваги ЗМІ в регіоні. Твіттер та Фейсбук теж гудуть про можливий геноцид над мусульманами міста. Хоча підстав для цього немає. Правоохоронці затримали нападників, вивчає записи з відеокамер та шукає осіб, які понівечили двері у споруді Ісламської общини. Відсутня офіційна інформація про те, ким за національністю були нападники, чи постраждали ісламського віросповідання є босняками чи албанцями.
Свої заяви щодо насилля над мусульманами Плєвлі вже зробила Ісламська община Боснії і Герцеговини, Меморіальний центр Поточари – Сребрениця, громадська організація «Пам’ятаючи Сребреницю» (Велика Британія»).
Деякі джерела у Боснії і Герцеговині пишуть, що радикальні прихильники опозиції у Чорногорії напали на джамію (мечеть), але офіційного підтвердження інформації немає.
Зрозуміти заяви громадських організацій та страх мусульманського населення Плєвлі та усієї Чорногорії можна, оскільки присутній страх щодо повторення геноциду у Сребрениці та етнічних чисток 1990-х років. Але цей страх переноситься з боснійського суспільства у чорногорське та накладається шаблоном на ситуацію у Плєвлі. Через це виникає плутанина, хто кого залякує та що насправді відбувається у Чорногорії.
