Після Революції Гідності та з початком бойових дій на Сході України правоохоронні органи і спецслужби зіткнулись із проблемою розшуку та екстрадиції міжнародних злочинців.
В революційному хаосі основні виконавці злочинних наказів, снайпери, які розстрілювали протестувальників на Інститутській, та майже весь керівний склад Партії регіонів змогли безперешкодно покинути країну.
Надія на їх повернення в Україну вкрай мала, оскільки більшість із них знаходиться під опікою путінського режиму, а Інтерпол відмовляється оголошувати їх у міжнародний розшук.
На практиці це означає, що більшість державних зрадників може безперешкодно відпочивати на європейських курортах і навіть не хвилюватись за те, що в Україні на них заведена кримінальна справа.
Ця дилема показує значну прогалину в системі національної безпеки України та хибність курсу політики безпеки, якою відзначились перші роки незалежності.
Сьогодні деякі країни видають бойовиків українському правосуддю, але роблять це з почуття солідарності з воюючою Україною, а не в рамках певної угоди про співпрацю та екстрадицію.
Кілька років тому Естонія передала Україні росіянина, який воював на стороні так званої ДНР, знову ж таки з почуття солідарності.Організована злочинність абсолютно не нове явище навіть у країнах із високим рівнем життя та довіри до поліції.
Саме тому наявність якісних механізмів міжнародної співпраці правоохоронних органів, спецслужб та системи екстрадиції й обміну інформацією про злочини, є просто життєво необхідною для попереджень таких явищ, як торгівля наркотиками, міжнародний тероризм чорна трансплантологія, торгівля людьми, чи незаконна торгівля зброєю.
В країнах ЄС основу такої системи безпеки заклали внесенням до Маастрихтського договору положень про європейський ордер на арешт. Спочатку ордер використовувався як механізм розшуку та затримання терористів, а з червня 2002 року його дія розповсюдилась на всі злочини, покарання за які становить мінімум один рік.
Сьогодні європейський ордер на арешт видають для розшуку осіб, які винні у наступних злочинах:
Тероризм;
Торгівля людьми;
Сексуальна експлуатація дітей та розповсюдження дитячої порнографії;
Незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин;
Незаконний обіг зброї, боєприпасів і вибухових речовин;
Корупція;
Сприяння нелегальній міграції;
Вбивство нанесення тяжких тілесних ушкоджень;
Незаконна торгівля людськими органами і тканинами;
Викрадення людей, незаконне позбавлення волі і захоплення заручників;
Список не закінчується вищеперерахованими злочинами.
Окрім міжнародного переслідування та екстрадиції також передбачено випадки, в яких запит на передачу може бути відхилено.
Відмові підлягають випадки, коли злочинця було засуджено на території держави, яка його затримала, якщо особа не досягла віку кримінальної відповідальності, або у випадку, якщо злочин підлягає амністії чи вирок може бути виконаний на території країни, якій надіслали запит на передачу.
Згідно з даними порталу European Justice, в рамках угоди про співпрацю правоохоронних органів у 2011 році було видано 9880 ордерів на арешт, після чого було відстежено і затримано 6490 злочинців, а 3460 передано державі, яка видала відповідний ордер через суд.
У 2014-му році було видано 14700 ордерів і затримано 9660 злочинців, а 5480 передали правоохоронним органам, які надсилали запит про екстрадицію.Як показує статистика, європейський ордер на арешт є якісним механізмом боротьби зі злочинністю, який країни Міжмор’я впевнено можуть взяти собі на озброєння.
Після завершення конфлікту на Донбасі проблема переслідування і притягнення до відповідальності терористів стане ще гострішою, тож Україні вже варто робити кроки у напрямку формування регіональної системи переслідування та екстрадиції особливо небезпечних злочинців, державних зрадників, та винних у воєнних злочинах.
Наявність такої системи безпеки не лише не дозволить жодному бойовику так званої ДНР чи ЛНР, або спонсору тероризму спокійно осісти в сусідній країні, як це сталось після Майдану, але й на законних підставах зобов’яже державу-підписанта, якщо не передати, то засудити злочинця на своїй території.
